Аділь Абдул-Махді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аділь Абдул-Махді
араб. عادل عبد المهدي
Adil Abdul-Mahdi portrait.jpg
 
Партія: Вища ісламська рада Іраку[d] і Іракська комуністична партія
Освіта: Багдадський університет
Народження: 1 січня 1942(1942-01-01) (77 років)
Багдад, Королівство Ірак
Громадянство: Ірак
Віросповідання: шиїти і іслам

Медіафайли у Вікісховищі?

Аділь Абдул-Махді аль-Мунтафікі (араб. عادل عبد المهدي المنتفكي‎ народ. 1 січня 1942 року, Багдад, Багдад, Королівство Ірак) — іракський шиїтський державний і політичний діяч, економіст. До недавнього часу був одним з найстаріших членів Верховного ісламського ради Іраку. У різні роки займав пости міністра нафтової промисловості (2014—2016), фінансів (2004—2006) і віце-президента Іраку (2005—2011). З 25 жовтня 2018 року по 1 грудня 2019 року був прем'єр-міністром Іраку[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Будучи сином шановного шиїтського священнослужителя, який займав пост міністра за часів монархічного Іраку, Аділь Абдул-Махді здобув середню освіту в заснованому американськими єзуїтами елітному Багдадському коледжі. У 1963 році отримав ступінь бакалавра економіки в Багдадському університеті[2]. Два роки по тому почав працювати як третій секретар міністра закордонних справ Іраку[2]. Продовжив вивчення економіки у Франції, де знаходився в вигнанні з 1969 року. Працював в різних аналітичних центрах, редагував журнали на французькій і арабській мовах.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У 1970-х Аділь Абдул-Махді був провідним членом іракської комуністичної партії (ІКП)[2]. Після розколу ІКП на дві фракції — одна з яких симпатизувала військовим урядам, керуючим Іраком з 1958 року, а друга відкидала будь-які форми співробітництва з анти-прогресивними режимами, був активним послідовником другої фракції до 1980 року. На той час Абдул-Махді перейнявся ідеями ісламського Ірану і приєднався до ісламістів, коли аятолла Хомейні фактично ліквідував комуністів і інші опозиційні ліберальні групи в Ірані. Згодом привів фракцію ІКП, що відокремилася, до іранців, відмовившись від свого марксистського минулого, спрямувавши зусилля очолюваної ним групи на пропаганду ідей Хомейні у Франції, де він жив в той час. В кінцевому підсумку Абдул-Махді став членом Вищої ради ісламської революції в Іраку, опозиційної партії у вигнанні, створеної Іраном в Тегерані в 1982 році, до якої входили переважно іракські емігранти [3].

У 2006 році йдучи з поста віце-президента Іраку, Абдул-Махді безуспішно балотувався на пост прем'єр-міністра Іраку від Національної іракської коаліції (НІК) проти чинного Ібрахіма аль-Джафарі, програвши з різницею в один голос. Він вважався претендентом на пост голови уряду і пізніше, аж до тих пір поки кандидатом від НІК не став Нурі аль-Малікі. Згодом він знову був переобраний на пост одного з віце-президентів Іраку і пішов у відставку лише в 2011 році[4].

У 2009 році його охоронці стали винуватцями пограбування банку в Багдаді[5].

У липні 2013 року оголосив про своє рішення відмовитися від пенсійних виплат після роботи віце-президентом[6].

Прем'єр-міністр Іраку[ред. | ред. код]

2 жовтня 2018 року президент Іраку Бархам Салех представив Абдула-Махді як нового прем'єр-міністра Іраку.

25 жовтня 2018 року, обіймаючи посаду глави уряду Іраку, Абдул-Махді заявив, що пріоритетом для країни в будуванні відносин з Сполученими Штатами та Іраном буде забезпечення власних національних інтересів. За словами нового прем'єр-міністра, він зацікавлений в тому, щоб «захистити Ірак від будь-якого (зовнішнього) втручання в його внутрішні справи, будь то сусідні країни або будь-які інші держави у світі»[1].

П'ятьох з 14 членів майбутнього кабінету міністрів Абдул-Махді вибрав з 15 тисяч онлайн-заявок, що надійшли на спеціальний інтернет-сервіс, за допомогою якого всі претенденти на міністерські портфелі могли подати свої резюме. Охочі зайняти пост міністра повинні були вказати, членами якої політичної партії вони є і яке міністерство розраховують очолити[7].

У квітні 2019 року в Берліні Абдул-Махді зустрівся з канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Він оголосив план на 14 мільярдів доларів на модернізацію електричної інфраструктури Іраку, та можливість, співпраці з німецькою компанією Siemens. Меркель також пообіцяла посилити економічну та безпекову співпрацю між двома країнами та продовжувати підтримувати зусилля з відновлення в Іраку.[8]

Відставка[ред. | ред. код]

29 листопада, після декількох тижнів жорстоких протестів, Махді оголосив, що йде у відставку.[9][10] Іракський парламент схвалив його відставку 1 грудня 2019 року. Однак він буде продовжувати виконувати роль наглядача, поки парламент не затвердить штатну заміну.[11][12]

Замахи[ред. | ред. код]

26 лютого 2007 року Абдул-Махді пережив замах, в результаті якого загинуло десять осіб. До цього він ставав мішенню як мінімум двічі[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Новый премьер Ирака: Багдад займёт прагматичную позицию между Ираном и США. EADaily.com. EurAsia Daily. 2018-10-26. Процитовано 2018-10-26. 
  2. а б в Abdul-Mahdi: The man tasked with forming Iraq’s new government. Rudaw. 3 October 2018. Процитовано 4 October 2018. 
  3. Ismail, 2008, с. 239
  4. Hamza Hendawi; Qassim Abdul Zahra (10 December 2006). Talks Under Way to Replace Iraq PM. The Washington Post (Baghdad). AP. Процитовано 27 December 2012. 
  5. Rod Nordland; Riyadh Mohammed (2 September 2009). In Bank Killings, Highs and Lows of Iraq Justice. The New York Times. Процитовано 4 October 2018. 
  6. Hussein, Ahmed. (30 July 2013). Adil Abdul Mahdi gives up his pensions. Iraqi News. Процитовано 3 October 2018. 
  7. Iraq's PM picks five ministers from online applications. BBC.com (en). ВВС. 2018-11-08. Процитовано 2018-11-08. 
  8. Şimşek, Ayhan (30 April 2019). Merkel: Germany supports territorial integrity of Iraq. Anadolu Agency. Процитовано 5 May 2019. 
  9. Iraqi PM says he will resign after weeks of violent protests - Guardian(29 November 2019)
  10. Iraq unrest: PM Abdul Mahdi to resign after bloodiest day in protests - BBC(29 December 2019)
  11. Ibrahim, Arwa (1 December 2019). Uncertainty remains as Iraq parliament accepts PM's resignation. Al Jazeera. Процитовано 1 December 2019. 
  12. Gathright, Jenny (1 December 2019). Iraqi Parliament Accepts PM Adel Abdul-Mahdi Resignation, But Protesters Demand More. NPR. 
  13. Sly, Liz (27 February 2007). VP survives assassination try in Iraq. Chicago Tribune (Baghdad). Процитовано 27 December 2012. 

Посилання[ред. | ред. код]