Очікує на перевірку

Альфредо Кантхек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфредо Кантхек
Народився4 березня 1863(1863-03-04)[1]
Баїя, Бразилія
Помер24 січня 1898(1898-01-24) (34 роки)
Кембридж, Англія, Сполучене Королівство
Країна Бразилія
Діяльністьмікробіолог, викладач університету, епідеміолог, патологоанатом
Alma materЛіверпульський університет
Ліверпульський коледжd
ЗакладКембриджський університет
ВчителіРудольф Вірхов
Відомі учніТомас Стренджвейз
CMNS: Альфредо Кантхек у Вікісховищі

Альфредо Кантхек (нар. 4 березня 1863(1863-03-04)[1], Баїя — пом. 24 січня 1898(1898-01-24), Кембридж) — мікробіолог і патологоанатом Бразильського походження, який працював у Англії. Видатна кар'єра Кантхека перервалася через його передчасну смерть у віці 35 років[2][3].

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Альфредо Антунес Кантхек народився 4 березня 1863 року в Баїї, Бразилія. Він — другий син Еміліо Кантхека, і прожив у Бразилії до шести років, поки справа його батька змусила сім'ю переїхати спочатку до Німеччини у 1869 році, а потім до Ліверпуля у 1881 році .[2] Згодом його батько повернувся до Бразилії в якості англійського консула в Пару в 1886 році.[4]

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1871—1881 рр. він відвідував школу в Німеччині, спочатку в Гамбурзі, а потім у Вандсбеку, Люнебурзі та Гутерсло .[2]

Після переїзду до Англії в 1881 році, у віці 18 років, він навчався у Ліверпульському коледжі протягом декількох місяців, а потім в 1882 році став студентом Ліверпульському університеті, де його академічна обдарованість стала явною, після складання іспитів зрілості з відзнакою для Лондонського університету .[2]

У 1887 році він прибув до лікарні Св. Варфоломія у Лондоні, щоб вивчати медицину і був нагороджений Золотою медаллю в акушерстві.[2]

У 1889 році він продовжив навчання у Берліні під патронатом Вільгельма Краузе та клітинного патолога Рудольф Вірхова та новатора, мікробіолога та засновника сучасної бактеріології Роберт Коха, який отримав Нобелівську премію в 1905 р. [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] за свої інноваційні дослідження, як стосуються туберкульозу .[2] Його навчання в Німеччині продемонструвало точність його спостережень та оригінальні думки в галузі досліджень.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Повернувшись з Берліна в 1890 році, він працював Головним Акушером у лікарні св. Варфоломія[2]

Карта Альфредо Кантхака, що показує збільшення та зменшення поширення прокази в Індії з 1881 року.

Обіймаючи цю посаду, він був призначений Королівським коледжем хірургів, Королівським медичним коледжем та Виконавчим комітетом Національного фонду прокази одним із спеціальних уповноважених з питань поширення та лікування прокази в Індії.[2][3] Серед його висновків було те, що пряме зараження було найменш впливовим фактором, що спричиняє розповсюдження проказу, і що обов'язкова сегрегація прокажених не є доцільною.

Повернувшись з Індії в 1891 році, він закінчик Кембридж в якості привілейованого студента коледжу Святого Джона . У той же час він отримав "Студентська премія Джона Лукаса Уокера в галузі патології [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.], стипендію, яку отримують для оригінальних досліджень в галузі патології, в рамках чого він вивчав імунітет.[2]

У 1892 році він покинув Кембридж і почав лікарську практику у Ліверпулі. Він був призначений медичним викладачем і секретарем Ліверпульського Королівського стаціонару, де він створив бактеріологічну лабораторію[3] , став Старшим Лаборантом з бактеріології на спеціально створеній для нього посаді, а також медичним викладачем в університетському коледжі, Ліверпуль.[2]

Лікарня святого Варфоломія, 1896 рік. Кантхек стоїть у білому пальто.

У 1893 році Він повернувся до лікарні святого Варфоломія на посаду директора патологічного відділення в медичній школі та лікарні, викладача патології та бактеріології та куратора музею.[2]

У 1894 році він страждав від важких приступів черевного тифу, але, незважаючи на це, отримав престижну Джексоніанську премію Королівського колледжу хірургів у 1895 році за свій нарис «Етіологія правця та цінність лікування сироваткою».[2]

У 1896 році він обіймав посаду заступника професора Чарльза Роя, який був призначений на нову кафедру патології в Кембриджі[5] але не зміг зайняти цю посаду через проблеми зі здоров'ям. Це вимагало від Кантхека подорожі до і з лікарні св. Варфоломія та до університету. Навесні 1897 року він переїхав до Кембриджу, де йому було присвоєно почесний ступінь Магістра та обрано членом Королівського колледжу . Восени він змінив Роя на посаді професора патології у віці 34 років.[2]

Восени 1898 р. Був опублікований звіт про його дослідження мухи цеце, проведені ним спільно з Гербертом Дарем та Вальтером Бландфордом [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] . Цей звіт очистив ґрунт для подальшого дослідження того, що тоді було відоме як хвороба мухомор, хоча ще не було розповсюджено жодного методу профілактики чи лікування[2] Його остання робота спільно з доктором Сіднеєм Сладен повідомляла про туберкульозне молоко.[6]

Незадовго до смерті він порекомендував одного зі своїх багатообіцяючих студентів Вальтера Майєра для отримання стипендії Джона Лукаса Уокера.

Кантхеку приписують використання формаліну як гістологічного фіксатора.[5]

Смерть

[ред. | ред. код]

Помер від раку 21 грудня 1898 року у віці 35 років. Після похорону в капелі Королівського коледжу його поховали на кладовищі Хістон-Роуд, Кембридж.[3]

Після смерті його дружина пожертвувала кошти на його пам'ять[7] для створення бібліотеки у відділенні патології, яка досі носить його ім'я[3][5] а бронзова меморіальна дошка була розміщена біля входу на вулиці Теніс-Корт.

Після його смерті було зібрано суму грошей на створення меморіальної бібліотеки Кантхека в Патологічному інституті лікарні святого Варфоломія.[2][7]

Медаль Кантхека надається у Ліверпулі з 1900 року за дсягнення у сферах експериментальної патології та мікробіології, що відображає важливість його роботи.[8]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Книги

Публікації

  • Тирео-глянцевий канал . Кантак А. А. J Анат Фізіол. 1891 січ; 25 (Pt 2): 155–65
  • Мабуть, вдале культивування бацили лепри . Кантак А. А., Барклай А. Бр Мед Дж. 1891, 6 червня; 1 (1588): 1222-3
  • Чисте культивування бацили проказу . Кантак А. А., Барклай А. Бр Мед Дж. 1891, 20 червня; 1 (1590): 1330-1
  • Випадок акромегалії . Кантак А. А. Br Med J. 1891, 25 липня; 2 (1595): 188-9
  • Культивування бацили лепри . Кантак А. А. Br Med J. 1891, 29 серпня; 2 (1600): 476
  • Гострий лейкоцитоз, що виробляється бактеріальними продуктами . Кантак А. А. Br Med J. 1892 18 червня; 1 (1642): 1301-3
  • Діагностична цінність лейкоцитів еозинофілів при лейкемії та хворобі Ходжкіна . Кантак А. А. Br Med J. 1892 16 липня; 2 (1646): 120-1
  • Кілька приміток про епітеліальні перлини у плодів та немовлят . Кантак А. А. J Анат Фізіол. 1892 липень; 26 (Pt 4): 500,1-508
  • Природа отрути кобри . Кантак А. А. Дж. Фізіол. 1892 травень; 13 (3-4): 272-99
  • Міологія гортані . Кантак А. А. J Анат Фізіол. 1892 квіт. 26 (Pt 3): 279—294,3
  • Повні шийні свищі. Примітка до документа К. Ф. Маршалла про тирео-глосальний протоку або «каналу його». Кантак А. А. J Анат Фізіол. 1892 січ; 26 (Pt 2): 197-8
  • Дія надгортанника під час деглютації . Kanthack AA, Anderson HK. Дж. Фізіол. 1893 р .; 14 (2-3): 154–62
  • Звіт про імунітет проти «холери». : Експериментальний розслідування щодо імунітету внутрішньоклітинних та бактеріальних отрут «Метаболічні» . Кантак А. А., Весбрук Ф. Ф. Br Med J. 1893, 9 вересня; 2 (1706): 572-5
  • Морфологія та розповсюдження мандрівних клітин ссавців . Кантак А. А., Харді ВБ. Дж. Фізіол. 1894 р., 13 серпня; 17 (1-2): 80.1-119

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://history.rcplondon.ac.uk/inspiring-physicians/alfredo-antunes-kanthack
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Kanthack, Alfredo Antunes - Biographical entry - Plarr's Lives of the Fellows Online. rcseng.ac.uk. Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 24 березня 2015.
  3. ↑ а б в г д Histon Road Cemetery. histonroadcemetery.org. Архів оригіналу за 4 April 2015. Процитовано 24 березня 2015.
  4. ↑ Page 2909 - Issue 25598, 18 June 1886 - London Gazette - The Gazette. thegazette.co.uk. Архів оригіналу за 4 квітня 2015. Процитовано 24 березня 2015.
  5. ↑ а б в Department of Pathology. cam.ac.uk. Архів оригіналу за 5 February 2012. Процитовано 24 березня 2015.
  6. ↑ Kanthack, A.A.; Sydney, E.; Sladen, StB. (1899). Influence of the Milk Supply on the Spread of Tuberculosis (PDF). The Lancet. 153 (3933): 74—79. doi:10.1016/S0140-6736(01)79094-0. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 24 березня 2015.
  7. ↑ а б The Kanthack Memorial Fund. British Medical Journal. 1 (1994): 689. 1899. doi:10.1136/bmj.1.1994.689-a. PMC 2462566. PMID 20758376.
  8. ↑ University College Liverpool: Kanthack Medal, Charles J Allen and James Herbert McNair. liverpoolmuseums.org.uk. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 24 березня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альфредо_Кантхек&oldid=35864562