Андієв Сослан Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андієв Сослан Петрович
Загальна інформація
Громадянство СРСР
 Росія
Народження21 квітня 1952(1952-04-21)
Дзауджикау, РРФСР, СРСР
Смерть22 листопада 2018(2018-11-22)[1] (66 років)
Москва, Росія
Зріст198 см
Вага108 кг
Alma materГорський державний аграрний університетd
Спорт
Країна СРСР
Вид спортуборотьба
КомандаДинамо
ТренериAslanbek Zakharovich Dzgoevd, Gennadij Petrovich Andievd і Sergej Petrovich Andievd
Нагороди
Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація) орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів медаль «За трудову відзнаку»
майстер спорту СРСР Заслужений працівник фізичної культури Російської Федерації заслужений майстер спорту СРСР
Олімпійські ігри
Золото Монреаль 1976 понад 100 кг
Золото Москва 1976 понад 100 кг
Чемпионати світу
Золото Тегеран 1973 понад 100 кг
Срібло Стамбул 1974 понад 100 кг
Золото Мінськ 1975 понад 100 кг
Золото Лозанна 1977 понад 100 кг
Золото Мехіко 1978 понад 100 кг
Чемпіонати Європи
Золото Мадрид 1974 понад 100 кг
Золото Людвігсгафен-на-Рейні 1975 понад 100 кг
Золото Варна 1982 понад 100 кг
CMNS: Андієв Сослан Петрович у Вікісховищі

Сослан Петрович Андієв (ос. Андиаты Петры фырт Сослан; нар. 21 квітня 1952, Дзауджикау — пом. 22 листопада 2018, Москва) — радянський борець вільного стилю, тренер; олімпійський чемпіон з 1976 року. Виступав за спортивне товариство «Динамо» міста Орджонікідзе. Майор внутрішньої служби[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 21 квітня 1952 року в місті Дзауджикау (тепер Владикавказ, Північна Осетія, Росія). 1974 року закінчив економічний факультет Горського сільськогосподарського інституту. Кандидат сільськогосподарських наук[2]. Член КПРС з 1976 року.

У 1985 році на кіностудії Казахфільм знявся у художньому фільмі «Знай наших!» в ролі Рауля ле Буше.

Як тренер підготував бронзового призера Олімпійських ігор 1988 року Володимира Тогузова[2].

Впродовж 19901998 років обіймав посаду віце-президента Олімпійського комітету Росії, був членом виконавчого комітету Олімпійського комітету Росії. Одночасно впродовж 19892007 років — голова комітету з фізичної культури і спорту Північно-Осетинської АРСР, потім Республіки Північна Осетія-Аланія[2].

Помер в Москві 22 листопада 2018 року. Похований в Північній Осетії в селі Гізелі.

Спортивні досягнення

[ред. | ред. код]
  • Дворазовий олімпійський чемпіон (1976, 1980);
  • Чотириразовий чемпіон світу (1973, 1975, 1977, 1978);
  • Срібний призер чемпіонату світу (1974);
  • Переможець Кубка світу (1973, 1976, 1981);
  • Чемпіон Європи (1974, 1975, 1982);
  • Переможець Спартакіади народів СРСР (1975);
  • Чемпіон СРСР (1973—1978, 1980);
  • Переможець абсолютної першості СРСР з вільної боротьби (1976).

Відзнаки

[ред. | ред. код]
нагороди
  • Орден Дружби народів (10 вересня 1976; за високі спортивні досягнення на змаганнях XXI літніх Олімпійських ігор);
  • Орден Трудового Червоного Прапора (24 вересня 1980; за високі спортивні досягнення та успіхи в розвитку фізичної культури і спорту);
  • Орден Дружби (22 січня 1997; за заслуги перед державою, вагомий внесок у зміцнення дружби і співпраці між народами, багаторічну плідну діяльність у галузі культури і мистецтва, високі досягнення в розвитку фізичної культури і спорту)[3];
  • Орден Пошани (16 жовтня 2002; за заслуги в розвитку фізичної культури і спорту, багаторічну сумлінну працю);
  • Золотий орден Міжнародної федерації спортивної боротьби (FILA);
  • Медаль «У Славу Осетії»
  • Почесна грамота Президії Верховної Ради РРФСР (26 квітня 1993; за довголітню плідну роботу, великі особисті заслуги в розвитку фізичної культури і спорту в Російській Федерації та в зв'язку з 70-річчям від дня утворення першого в Росії фізкультурно-спортивного товариства «Динамо»);
почесні звання СРСР

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]