Асаф Джах VII
| Асаф Джах VII урду عثمان علی خان | ||||
 | ||||
| ||||
|---|---|---|---|---|
| 29 серпня 1911 — 17 вересня 1948 року | ||||
| Попередник: | Асаф Джах VI | |||
| Спадкоємець: | Проголошення незалежності Індії | |||
| Народження: |
6 квітня 1886 місто Гайдарабад | |||
| Смерть: |
24 лютого 1967 (80 років) Гайдерабад, Індія | |||
| Країна: | Хайдарабад | |||
| Релігія: | Іслам | |||
| Освіта: | Aliya High School for Boysd | |||
| Рід: | Асаф Джахи | |||
| Батько: | Асаф Джах VI | |||
| Мати: | Амат-уз Захр-ан-ніса Бегум | |||
| Діти: | Azam Jahd і Prince Moazzam Jah of Hyderabadd | |||
| Нагороди: |
| |||
Осман Алі-хан Асаф Джах VII (6 квітня 1886 — 24 лютого 1967; урду آصف جاہ) — Найвища Високість, останній нізам Гайдарабаду від 1911 до 1948 року, коли князівство було включено до складу Індійського Союзу.
Життєпис[ред. | ред. код]
Був другим сином нізама Асаф Джаха VI. Його старший брат помер 1887 року, й Осман Алі став спадкоємцем престолу. Його батько приділяв значну увагу освіті сина, запросивши вчителів англійської, урду й фарсі. Майбутній нізам писав вірші мовами урду й фарсі.
Був прогресивним правителем, опікувався мистецтвом, наукою й освітою. За 37-річний період його правління у Гайдарабаді з'явилось авіаційне сполучення, розвинулись електричні та залізничні мережі. На річці Манджира за 144 км від міста Гайдарабад було збудовано водосховище, а на річці Тунґабгадра — облаштовано іригаційну систему.
Практично всі публічні будівлі у місті Гайдарабад, включаючи шпиталь, суд, бібліотеку, музей та мерію, були збудовані за часів правління Асаф Джаха VII. Він реалізував освітню реформу. У той же період був заснований Османський університет. Початкова освіта стала обов'язковою, а для дітей з бідних родин — безкоштовною.
Коли 1947 року Британська Індія здобула незалежність, країну було розділено на Індію та Пакистан. Тубільні держави отримали змогу обирати, до якої з двох новостворених держав вони хочуть увійти. Гайдарабад був найбільшим з тубільних князівств, тому нізам відмовився приєднуватись до новостворених держав, сподіваючись зберегти незалежність Гайдарабаду у складі Британської співдружності. Утім, британський уряд категорично відкинув ідею незалежності, після чого нізам почав перемовини з Індією про автономію, а ближче до їх завершення, намагався й тиснути на Індію, а також розпочав перемовини з Пакистаном.
При цьому у Гайдарабаді спалахнуло селянське повстання проти самого нізама, яке останньому вдалось придушити. У вересні 1948 року Індія окупувала й анексувала Гайдарабад. 1950 року колишній нізам отримав церемоніальний пост раджпрамукха. 1956 року, коли в Індії була проведена реформа адміністративно-територіального поділу, і штати були сформовані за мовами народів, що їх населяли.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Mir Osman Ali Khan Asaf Jah VII — Nizam VII
- The Splendour of Hyderabad: The Last Phase of an Oriental Culture (1591—1948 A.D.) By M.A. Nayeem ISBN 81-85492-20-4
- The Nocturnal Court: The Life of a Prince of Hyderabad By Sidq Jaisi
- Developments in Administration Under H.E.H. the Nizam VII By Shamim Aleem, M. A. Aleem [1] [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Fabulous Mogul: Nizam VII of Hyderabad By Dosoo Framjee Karaka Published 1955 D. Verschoyle, Original from the University of Michigan [2] [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.]
- The Seventh Nizam: The Fallen Empire By Zubaida Yazdani, Mary Chrystal ISBN 0-9510819-0-X
- The Last Nizam: The Life and Times of Mir Osman Ali Khan By V.K. Bawa, Basant K. Bawa ISBN 0-670-83997-3
- The Seventh Nizam of Hyderabad: An Archival Appraisal By Sayyid Dā'ūd Ashraf [3] [Архівовано 31 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Misrule of the Nizam By Raghavendra Rao [4] [Архівовано 2 лютого 2009 у Wayback Machine.]
| |||||||
|
