Бахметьєв Дмитро Дмитрович

Бахметьєв Дмитро Дмитрович
рос. Бахметьев Дмитрий Дмитриевич
Народження	6 (19) лютого 1898(1898-02-19) Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія
Смерть	28 серпня 1963(1963-08-28) (65 років) Москва, РРФСР, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	танкові війська
Роки служби	1919—1956
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант танкових військ
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Друга світова війна
Нагороди	Медаль «За оборону Москви» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «За визволення Праги» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

Дмитро Дмитрович Бахметьєв (рос. Дмитрий Дмитриевич Бахметьев; 19 лютого 1898 — 28 серпня 1963) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант танкових військ (27.06.1945).

Життєпис

Народився в місті Севастополь в робітничій сім'ї. Росіянин. У 1916 році закінчив міське училище.

У лавах Червоної армії з 18 квітня 1919 року: червоноармієць Сімферопольського караульного батальйону 431-го полку 48-ї стрілецької дивізії.

У березні — травні 1920 року пройшов курси при політвідділі штабу Західного фронту. З 10 травня 1920 року — політрук 85-го важкого бронепотягу. З 29 липня 1920 року — помічник командира з політчастини, з 3 серпня 1920 року — ад'ютант 34-го автобронезагону. З 29 серпня 1921 року — ад'ютант і помічник ад'ютанта 3-го автобронезагону.

10 червня 1922 року зарахований слухачем, а 1 вересня 1924 року закінчив Вищу військову автоброневу школу. З 1 вересня 1924 року — командир взводу бронедрезин 1-го бронедивізіону 14-го стрілецького корпусу. З 18 жовтня 1927 року — ад'ютант 2-го розряду, тво командира 6-го окремого артилерійського дивізіону. З 1 жовтня 1929 року — помічник начальника штабу, тво начальника штабу 118-го артилерійського полку. З 14 жовтня 1931 року — помічник начальника 1-го відділу штабу управління 2-го навчального полку. Член ВКП(б) з 1932 року.

З 26 січня 1933 по 15 січня 1937 року навчався на експлуатаційному факультеті Військової академії механізації і моторизації РСЧА імені Й. В. Сталіна.

З 15 січня 1937 року — начальник штабу 1-ї окремої танкової бригади (21-ї важкої танкової бригади); з 20 липня 1940 року — начальник штабу 4-ї танкової дивізії; з 12 березня 1941 року — начальник штабу 17-го механізованого корпусу.

Початок німецько-радянської війни зустрів на посаду начальника штабу 17-го мехкорпусу. З 17 серпня 1941 року — начальник 4-го відділу Управління формування і комплектування АБТВ РСЧА; з 9 жовтня 1941 року — начальник штабу 1-ї гвардійської мотострілецької Московської дивізії; з 22 листопада 1941 року — в.о. начальника управління АБТВ 33-ї армії; з 31 січня 1942 року — начальник АБТВ 20-ї армії; з 10 лютого 1942 року — в.о. заступника командувача 20-ї армії з танкових військ; з 31 березня 1942 року — начальник штабу 4-го танкового корпусу; з 25 лютого 1943 року — начальник штабу 3-ї танкової армії; з 27 квітня 1943 року — начальник штабу 57-ї армії; з 20 травня 1943 року — заступник командувача 3-ї гвардійської танкової армії.

Постановою РНК СРСР № 1804 від 10 листопада 1942 року присвоєне військове звання «генерал-майор танкових військ».

З червня 1943 по березень 1944 року пройшов прискорений курс Вищої військової академії імені К. Є. Ворошилова. 29 березня 1944 року призначений на посаду начальника штабу 3-ї гвардійської танкової армії. На цій посаді перебував до кінця війни. З 5 листопада 1946 року — начальник штабу 3-ї гвардійської окремої кадрованої танкової дивізії; з 3 червня 1948 року — начальник штабу 5-ї гвардійської механізованої армії.

З 28 жовтня 1950 року — командувач бронетанковими і механізованими військами Прикарпатського військового округу. З 4 квітня 1952 року — командувач бронетанковими і механізованими військами Воронезького військового округу.

30 грудня 1953 року призначений помічником командувача військами Північної групи військ, з 27 липня 1954 року — помічник командувача — начальник відділу бойової підготовки Північної групи військ.

З 18 травня 1955 року перебував у розпорядженні Головного управління калрів. Наказом МО СРСР № 0370 від 21 січня 1956 року звільнений у запас за ст. 59б з правом носіння військової форми одягу.

Мешкав у Москві, де й помер через хворобу. Похований на Ваганьковському кладовищі.

Нагороди

Нагороджений двома орденами Леніна (04.02.1943, 21.02.1945), трьома орденами Червоного Прапора (14.02.1943, 03.11.1944, 20.06.1949), орденами Суворова 1-го (06.04.1945) та 2-го (11.08.1944) ступенів, Кутузова 1-го ступеня (25.05.1945), Червоної Зірки (03.11.1941) і медалями.

Посилання

• Біографія на сайті «Танковый фронт». [Архівовано 1 вересня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)