Безпалько Іван Гнатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Гнатович Безпалько
Народження15 квітня 1924(1924-04-15)
Павлинка, Янівський район, Одеська округа, Одеська губернія, УСРР, СРСР
Смерть3 квітня 1993(1993-04-03) (68 років)
Одеса, Одеська область, Україна
ПохованняОдеса
Національністьукраїнець
КраїнаСРСР СРСРУкраїна Україна
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військпіхота
Роки служби1944—1947, 1949—1951
ПартіяКПРС
Званнягвардії старшина
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеняОрден Слави I ступеняОрден Слави II ступеняОрден Слави III ступеня
Медаль «За відвагу»Медаль «За відвагу»Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років перемоги у ВВВ»Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «За взяття Берліна»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Іва́н Гна́тович Безпа́лько (15 квітня 1924 — 3 квітня 1993) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — командир відділення 172-го гвардійського артилерійського полку 57-ї гвардійської стрілецької дивізії 8-ї гвардійської армії, гвардії сержант[1]. Повний кавалер ордена Слави.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селі Павлинка, нині Іванівського району Одеської області, в селянській родині. Українець. Здобув неповну середню освіту, працював у колгоспі.

До лав РСЧА призваний Янівським РВК Одеської області 12 квітня 1944 року. У діючій армії з квітня того ж року. Воював на 3-му Українському та 1-му Білоруському фронтах.

31 січня 1945 року у бою за населений пункт Глайссен командир відділення 3-го стрілецького батальйону гвардії сержант І. Г. Безпалько одним з перших увірвався до населеного пункту, вогнем з автомату знищив 4 солдатів і гранатою підірвав автомобіль супротивника. Під час форсування річки Одер 3 лютого того ж року одним з перших переправився на лівий беріг і вогнем з автомату підтримував переправу стрілецьких підрозділів.

Під час боїв на Одерському плацдармі в районі міста Альт-Тухебанде протягом 22—24 березня 1945 року автоматник гвардії червоноармієць І. Г. Безпалько, відбиваючи наступ ворожої піхоти при підтримці танків, вогнем з автомату знищив 7 солдатів супротивника. Був поранений, але не залишив поле бою до його успішного завершення.

16 квітня 1945 року гвардії сержант І. Г. Безпалько одним з перших увірвався до міста Зелов. Наступного дня у вуличних боях знищив 7 і полонив 4 солдатів супротивника. 23 квітня під час форсування річки Шпрее у складі групи захоплення одним з перших переправився на західний беріг, зайняв рубіж у передмісті Берліна і відбивав контратаки ворога.

Після закінченні війни продовжив військову службу. У 1947 році був демобілізований. Протягом 1949—1951 років проходив понадстрокову військову службу. У 1951 році вийшов у запас.

Мешкав в Одесі, працював водієм-кранівником на автоскладальному заводі. Член КПРС з 1968 року.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Слави 1-го (15.05.1946), 2-го (05.05.1945) та 3-го (23.02.1945) ступенів і медалями, у тому числі двома «За відвагу» (08.08.1944, 30.08.1944).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Військове звання вказане на момент представлення до нагородження орденом Слави 1-го ступеня.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Безпалько Іван Гнатович. // Сайт «Герои страны» (рос.).