Бондаренко Василь Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Омелянович Бондаренко
Народження14 березня 1923(1923-03-14)
село Хрулі Лохвицького району Полтавської області
Смерть11 березня 1973(1973-03-11) (49 років)
Полтава
ПохованняПолтава
КраїнаСРСР СРСР
Рід військпіхота
Роки служби1941-1962
Звання Майор
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки

Бондаре́нко Васи́ль Омеля́нович (нар. 14 березня 1923, с. Хрулі — пом. 11 березня 1973) — командир роти 487-го стрілецького полку 143-ї стрілецької дивізії 47-ї армії 1-го Білоруського фронту, Герой Радянського Союзу.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 березня 1923 року в селі Хрулі нині Лохвицького району Полтавської області в селянській родині. Навчався в Бодаквянській семирічній школі. Потім працював на шахті № 39 в місті Ровеньки Ворошиловградської області[1].

У жовтні 1941 року призваний до Червоної армії й направлений на фронт. У 1943 році закінчив курси молодших лейтенантів. Воював на Брянському, Центральному, 1-му Українському, 1-му Білоруському і 2-му Білоруському фронтах. Був тричі поранений[2].

15 січня 1945 року стрілецька рота 487-го Червонопрапорного стрілецького полку 143-ї Конотопсько-Коростенської Червонопрапорної ордена Суворова стрілецької дивізії під командуванням старшого лейтенанта Василя Бондаренко прорвала оборону противника в районі села Стара під Варшавою. Переслідуючи ворога, рота першою в дивізії форсувала Віслу, захопили дві траншеї противника і взяли під контроль дорогу Модлин — Варшава. Німці намагалися контратакувати і витіснити піхотинців з плацдарму, але вміло керуючи силами Бондаренко не тільки протримався до підходу основних сил, а й завдав противнику суттєвих втрат[1].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за мужність і відвагу, проявлені при форсуванні Вісли і утриманні плацдарму на її західному березі старшому лейтенанту Бондаренку Василю Омеляновичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі Золота Зірка.

Після війни Василь Омелянович продовжував службу в ЗС СРСР. У 1961 році майор Бондаренко звільнився в запас. Жив у Полтаві. Працював начальником охорони в обласному управлінні зв'язку. 11 березня 1973 року Василь Омелянович Бондаренко помер. Похований в Полтаві[2].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

У Лохвицькому краєзнавчому музеї імені Г. С. Сковороди зібрані матеріали про героїчний шлях Василя Бондаренка. На Будинку культури у Бодакві на його честь встановлена меморіальна дошка.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Біографія Василя Омеляновича Бондаренка [Архівовано 15 липня 2018 у Wayback Machine.] на сайті Полтава історична [Архівовано 3 серпня 2013 у Wayback Machine.]
  2. а б Біографія Василя Омеляновича Бондаренка на сайті Історія Полтави [Архівовано 8 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Література

[ред. | ред. код]

Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 1. — 863 с. — ISBN 5-203-00536-2