Біологічна зброя
Біологічна зброя (англ. biological weapons) — зброя, яка забезпечує навмисний вплив на об'єкт, проти якого її застосовують, за допомогою інфікування патогенними мікроорганізмами та іншими біологічними агентами, включаючи віруси, інфекційні нуклеїнові кислоти і пріони. Ця зброя може бути використана для ураження людей, тварин і рослин. Патогенність деяких з цих біологічних агентів може бути обумовлена токсичними речовинами, які вони виробляють самі. Такі токсини самі по собі можуть іноді виділені в чистому виді й використані як зброя. У цьому випадку вони досягають своєї мети в результаті не інфікування, а токсичності, тому вони підпадають також і під визначення хімічної зброї (Конвенції про заборону хімічної зброї), навіть якщо за змістом Конвенції про заборону біологічної зброї[1] вони визначені також біологічною зброєю. Мікроорганізми не є єдиними формами життя, які можуть виробляти токсини. Конвенція про заборону біологічної зброї — в тих випадках, коли в ній мова йде про токсини, — має на увазі під ними токсичні речовини, що виробляються будь-яким живим організмом, навіть в тих випадках, коли такі речовини отримують іншим способом, включаючи хімічний синтез.[2]
Переліки біологічних агентів, що є біологічною зброєю[ред. | ред. код]
Переліки біологічних агентів, що є біологічною зброєю надано в:
- Настанові Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) «Заходи системи громадської охорони здоров'я у відповідь на загрозу застосування біологічної та хімічної зброї»;[3]
- Частині I. «Біологічні агенти» списку товарів подвійного використання, що можуть бути використані у створенні бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї:
- I.1. Патогени, небезпечні для людини, та токсини
- I.1.a. віруси (37 позицій)
- I.1.b. рикетсії (4)
- I.1.c. бактерії (15)
- I.1.d. токсини та їх компоненти (19)
- I.1.e. гриби
- I.1.f. генетичні елементи та генетично модифіковані організми (2)
- I.2. Патогени, небезпечні для тварин
- I.2.a. віруси (17 позицій)
- I.2.b. бактерії (2)
- I.2.c. генетичні елементи та генетично модифіковані організми (1)
- I.3. Патогени, небезпечні для рослин
- I.3.a. віруси (2 позиції)
- I.3.b. бактерії (5)
- I.3.c. мікроскопічні гриби (5)
- I.3.d. генетичні елементи та генетично модифіковані організми (1)[4]
Із відомих на сьогодні багатьох збудників інфекційних захворювань та їх токсинів у військових діях можна використати більше тридцяти, до прикладу: чума, натуральна віспа, сибірка, туляремія, ботулотоксин, тощо.
Настанова ВООЗ[ред. | ред. код]
Настанова ВООЗ «Заходи системи громадської охорони здоров'я у відповідь на загрозу застосування біологічної та хімічної зброї» 2004 року має п'ять основних розділів і 7 технічних додатків. Після введення доповідь починається з розгляду питання про те, як оцінювати загрози біологічної зброї системам охорони здоров'я. Це обговорення включає розгляд технологічних удосконалень, наукових досягнень і основних параметрів для оцінки загроз.
Другий розділ стосується біологічних агентів, які можуть бути застосовані, і охоплює: типи агентів; можливі способи їх поширення; шляхи впливу; характеристики агентів; і можливі наслідки застосування цих агентів.
Третій розділ охоплює підготовленість систем охорони здоров'я і відповідні заходи й включає: принципи оцінки ризику, а також тематичні дослідження власне нападів і заходів у відповідь, яких вони потребували.
Четвертий розділ розбирає особливості нормативно-правого забезпечення та включає відомості щодо Женевського протоколу 1925 р.; Конвенції про біологічну зброю 1972 р. і Конвенції про хімічну зброю 1993 року.
Заключний розділ наводить відомості включає інформацію щодо діяльності у цій сфері Організації Об'єднаних Націй (ООН), Організації з заборони хімічної зброї; Конвенції про біологічну зброю, ВООЗ, Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, Всесвітньої організації охорони здоров'я тварин і неурядових організацій.
Додатки охоплюють:
- детальнішу інформацію про хімічних агентів (додаток 1), токсини (додаток 2), біологічних агентів (додаток 3);
- принципи захисту (додаток 4), такі, як заходи по зменшенню ризику, індивідуальний захист, колективний захист, а також приклад застосування принципів управління ризиками до проблеми потенційно зараженої пошти;
- запобіжні заходи на випадок диверсії проти систем постачання питної води, харчовими продуктами та іншими товарами (додаток 5);
- інформаційні ресурси (додаток 6);
- участь держав-членів ВООЗ в міжнародних договорах з біологічного та хімічної зброї (додаток 7).[5]
Дослідження СІПРІ з проблем скорочення загроз безпеки від біологічних матеріалів[ред. | ред. код]
Починаючи з 2010 року щорічники Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (Stockholm International Peace Research Institute) включають окрему главу, що присвячується проблемам скорочення загроз безпеки від хімічних та біологічних матеріалів:
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Конвенція про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення (1972). Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 9 серпня 2017.
- ↑ Ответные меры системы общественного здравоохранения на угрозу применения биологического и химического оружия. Руководство ВОЗ. Второе издание. Всемирная организация здравоохранения. Женева, 2004 (рос.)
- ↑ Приложение 3 Биологические и химические агенты//Руководство ВОЗ «Ответные меры системы общественного здравоохранения на угрозу применения биологического и химического оружия» [Архівовано 18 листопада 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Список товарів подвійного використання, що можуть бути використані у створенні бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 р. № 86 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.042012). Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 1 червня 2022.
- ↑ Ответные меры системы общественного здравоохранения на угрозу применения биологического и химического оружия. Руководство ВОЗ. Второе издание. Всемирная организация здравоохранения. Женева, 2004 [Архівовано 28 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Бактеріологічна (біологічна) зброя // Митна енциклопедія : у 3 т. / редкол.: І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін. ; Держ. НДІ мит. справи. — 2-ге вид. — Хм. : ПП Мельник А. А, 2014. — Т. 1 : А — З. — 592 с. — ISBN 978-966-346-853-2.
- Ковтуненко О. П., Богучарський В. В., Слюсар В. І., Федоров П. М. Зброя на нетрадиційних принципах дії (стан, тенденції, принципи дії та захист від неї). — Полтава: ПВІЗ. — 2006. — C. 184—197. [1] [Архівовано 6 квітня 2020 у Wayback Machine.]
- МЕДИЧНИЙ ЗАХИСТ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ БІОЛОГІЧНОЇ ЗБРОЇ В. М. Якимець, В. П. Печиборщ, І. В. Огороднійчук, В. В. Якимець, О. В. Печиборщ. «УКРАЇНСЬКИЙ ЖУРНАЛ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ» (2. 2022, Т.3) DOI:10.46847/ujmm.2022.2(3)-066
Посилання[ред. | ред. код]
- Біологічна зброя [Архівовано 28 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Запобігання біологічним загрозам: що Ви можете зробити [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.]
- БІОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: РЕАЛІЇ ТА ПРОБЛЕМИ А.М. Сердюк, Ю.М. Скалецький [Архівовано 31 грудня 2021 у Wayback Machine.] 2016
- Острів Відродження: як Радянський союз випробовував біологічну зброю. https://milnavigator.tv/. Military Navigator. 23 березня 2018. Процитовано 23 березня 2018.[недоступне посилання з жовтня 2019]
- Нові види зброї масового ураження
- Оружие массового поражения (рос.)
- Токсична зброя [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — С. 409. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.
- Не коронавірусом єдиним: російська біологічна зброя загрожує світові [Архівовано 11 березня 2020 у Wayback Machine.]
|
