Очікує на перевірку

Великанова Тетяна Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Великанова Тетяна Михайлівна
Народилася3 лютого 1932(1932-02-03)
Померла19 вересня 2002(2002-09-19) (70 років)
Москва, Росія
ПохованняХованський цвинтар
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьматематикиня, правозахисниця
Alma materмеханіко-математичний факультет МДУd
Знання мовросійська
ЗакладСШ №57 (Москва)d
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Великанова.

Тетяна Михайлівна Великанова (3 лютого 1932, Москва, Росія — 19 вересня 2002, Москва, Росія) — радянський дисидент, учасниця правозахисного руху в СРСР, одна з членів-засновників першої в Радянському Союзі правозахисної організації «Ініціативна група із захисту прав людини в СРСР».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилась в родині гідролога і гідродинаміка, члена-кореспондента АН СРСР (1939) Михайла Великанова. В 1954 закінчила механіко-математичний факультет МДУ, працювала вчителькою в сільській школі на на Північному Уралі. З 1957 — в Москві, співробітник обчислювального центру, програміст.

Вийшла заміж за Костянтина Бабицького, лінгвіста, одного з семи учасників демонстрації протесту проти вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини і був засланий на 3 роки до Комі АРСР. Була присутня на Красній площі під час демонстра­ції, але участі у ній не брала. Після арешту учасників демонстрації активно включилася у правозахисну діяльність.[1]

У травні 1969 стала одним з членів-засновників першої в СРСР правозахисної організації «Ініціативна група із захисту прав людини в СРСР». Після арешту Н. Горбаневської у грудні 1969 р. 1970 взяла на себе основні організаторські функції в підготовці головного періодичного видання радянських правозахисників «Хроніка поточних подій» — машинописного інформаційного бюлетеня, що виходив з 1968[1]. За дев'ять років під її керівництвом було випущено близько тридцяти випусків «Хроніки». У травні 1974 разом С. Ковальовим і Т. Ходорович відкрито взяла на себе відповідальність за поширення цього видання.

20 жовтня 1974 була одною з учасників прес-конференції з нагоди дня політв'язня на квартирі А. Сахарова.

Брала участь у створенні Московської гельсінської групи у У 1976 р., була звільнена з роботи, у її квартирі неодноразово проводи­лися обшуки. Виступала на захист зокрема українських правозахисників М. Руденка, О. Тихого, Л. Лук'яненка, О. Сергієнка та ін.

1 листопада 1979 була заарештована за звинуваченням в «антирадянській пропаганді». Відмовилася брати участь в процесуальних діях.[1] Під час слідства не дала жодних свідчень і не підписала жодного документа, від участі в суді відмовилася.[2] 29 серпня 1980 Московський міський суд засудив її за ст. 70 ч.1 Кримінального кодексу РСФСР до 4 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. Ув'язнення відбувала в жіночій зоні табору ЖХ-385/3-4 (в одному з таборів «Дублагу» (станція Барашево в Мордовії), заслання — в Західному Казахстані (Мангишлацька область). В ув'язненні перебувала разом з Іриною Ратушинською, перебування в ув'язненні описане в повісті «Сірий — колір надії» Ратушинської. Брала участь в акціях протесту разом з українськими політв'язнями О. Гейко-Матусевич, О. Попович, Р. Руденко.

Помилувана Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 червня 1887,[3] однак до грудня 1987 відмовлялася прийняти помилування і залишалася на місці заслання.

Жила в Москві, працювала вчителькою математики в школі № 57. Описала методику викладання математики.

Похована на Ново-Хованському цвинтарі в Москві.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Великанова Тетяна Михайлівна — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 29 березня 2021.
  2. ↑ Алфавит инакомыслия. Великанова. Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
  3. ↑ Великанова Татьяна Михайловна. ru.openlist.wiki (рос.). Процитовано 29 березня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Великанова_Тетяна_Михайлівна&oldid=40562191