Венцель Роберт фон Ґалленберґ
| Венцель Роберт фон Ґалленберґ | |
|---|---|
| Wenzel Robert von Gallenberg | |
| Народився |
28 грудня 1783 Відень, Габсбурзька монархія[3][4] |
| Помер |
13 березня 1839[1][2][…] Рим, Італія[4] |
| Громадянство |
 Австрія |
| Діяльність | композитор |
| Жанр | класична музика |
| Батько | Johann Joseph Sigismund, Graf von Gallenbergd[5] |
| Мати | Maria, Gräfin von Sporckd[5] |
| У шлюбі з | Джульєтта Гвіччарді |
| Діти | Marie Julie, Gräfin von Gallenbergd[5], Maria Julia von Gallenbergd і Hugo von Gallenbergd |
Граф Венцель Роберт фон Ґалленберґ (нім. Wenzel Robert von Gallenberg; 28 грудня 1783 — 13 березня 1839) — австрійський композитор.
Біографія[ред. | ред. код]
Походив із аристократичної сім'ї, проте, вирішив займатися музикою професійно. Навчався у Йоганна Георга Альбрехтсбергера. У 1803 році одружився з Джульєттою Гвіччарді (якою був захоплений Людвіг ван Бетовен та присвятив їй сонату для фортепіано № 14, так звану «Місячну») і поїхав разом з нею в Італію[6]. У 1805 році підготував у Неаполі музичне свято на честь майбутнього короля Жозефа Бонапарта, після його коронації в 1806 році був призначений капельмейстером і придворним композитором. На цій посаді ввів у неаполітанську оперну і особливо балетну (на яку в Неаполі зверталося велику увагу) музику традиції віденської композиторської школи.
Ґалленберґ був помічений і підтриманий одним з найвідоміших імпресаріо Італії, Доменіко Барбайя, який, бувши призначений в 1821 році керівником Віденської придворної трупи, запросив Ґалленберґа на посаду свого заступника. На цій посаді Ґалленберґ працював в 1822—1823 рр., а в 1828 — зайняв місце Барбайї на чолі Віденської опери (проте через два роки був змушений був піти у відставку через поганий фінансовий стан театру). У 1830—38 роках жив і працював в Італії і у Франції, писав переважно балети, в 1836—38 роках був директором театру в Неаполі.
Твори[ред. | ред. код]
Ґалленберґ є автором близько 50 балетів, серед яких:
- 1810 — «Вільгельм Телль»
- 1811 — «Самсон»
- 1813 — «Арсіноя і Телемак»
- 1815 — «Гамлет»
- 1817 — «Синя борода» в постановці Армана Вестріса (театр «Сан-Карло», Неаполь)[7]
- 1820 — «Альфред Великий» (нім. Alfred der Grosse)
- 1821 — «Жанна д’Арк»
Йому також належать оркестрові увертюри, п'єси для арфи, безліч творів для фортеп'яно, 12 німецьких пісень. Варіації на його теми писали, зокрема, Карл Черні та Антон Діабеллі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ а б в Dr. Constant v. Wurzbach Gallenberg, Wenzel Robert Graf von // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 5. — S. 68.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ а б в Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ Джульєтта Гвіччарді. Архів оригіналу за 24 жовтня 2012. Процитовано 16 серпня 2020.
- ↑ Catalogo Unico delle biblioteche italiane. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 3 червня 2022.
Література[ред. | ред. код]
Ю. В. Кельдиш. — Москва : Радянська енциклопедія, 1973. — С. 888.
Посилання[ред. | ред. код]
- Венцель Роберт фон Ґалленберґ: ноти творів на International Music Score Library Project
|
