Винокурова Марія Яківна
Винокурова Марія Яківна | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 26 жовтня 1914 Астрахань, Російська імперія | |||
Смерть | 10 вересня 2000 (85 років) | |||
Харків, Україна | ||||
Жанр | портрет, графіка, натюрморт, пейзаж | |||
Навчання | Харківське державне художнє училище і Харківський художній інститут | |||
Діяльність | художниця, викладачка університету | |||
Роки творчості | 1950-1990 | |||
Вчитель | Дерегус Михайло Гордійович, Прохоров Семен Маркович, Дайц Йосип Абрамович, Чернов Леонід Іванович, Єгоров Євген Павлович, Солодовник Сергій Максимович, Бондаренко Григорій Антонович і Бесєдін Сергій Фотійович | |||
Відомі учні | Дуденко Світлана Іванівна і Зеленченко Тетяна Борисівна | |||
| ||||
Винокурова Марія Яківна — (* 26 жовтня 1914 — †10 вересня 2000) — український художник, графік, педагог. Працювала в жанрах портрета, натюрморту, пейзажу, жанрових композицій. Працювала викладачем у Харківській дитячій художній школі № 1 ім. І. Ю. Рєпіна протягом двадцяти п'яти років.[1]
Народилася 26 жовтня 1914 року в місті Астрахань. Закінчила Астраханське художнє училище з відзнакою у1937 році.[2]
У 1938 році переїхала до Харкова. Вступила до Харківського художнього училища на два останніх курси, а після закінчення була прийнята без іспитів в Харківський державний художній інститут, але на наступний день почалася Друга світова війна, тому продовжити навчання Марія Яківна змогла після визволення Харкова в 1944.[3]
Інститут закінчила у 1951 році. Серед її викладачів були: Михайло Дерегус, Семен Прохоров, Йосип Дайц, Леонід Чернов, Євген Єгоров, Сергій Солодовник, Григорій Бондаренко, Сергій Бесєдін та інші.
Вона й сама була чудовим педагогом і присвятила педагогічній діяльності більшу частину свого життя.
З 1953 по 1959 роки викладала у харківських середніх загальноосвітніх школах № 20 і № 112.
Протягом 1959—1974 років Марія Яківна працювала в Харківській дитячій художній школі № 1 ім. І. Ю. Рєпіна. Обіймала посади завуча та педагога з малюнку, живопису та композиції. Багато харківських художників, що прославилися в Україні та за її межами, колись були учнями Марії Яківни. Це відомі сучасні майстри - Е. Моргулян, О. Єрофєєва, С. Дуденко, Т. Зеленченко та інші.[4]
Нагороджена Почесними грамотами Міністерства культури УРСР та медаллю Ветеран праці.
Марію Яківну Винокурову визнають як майстра психологічного портрета, живописця з тонким почуттям колориту.
Роботи Марії Винокурової знаходяться в музейних зібраннях України: в Харківському художньому музеї, Художньому музеї міста Суми, в Історико-меморіальному музеї Іллі Рєпіна у Чугуїві, Пархомівському історико-художньому музеї, в Муніципальній галереї міста Харькова, в приватних колекціях Тетяни і Бориса Гриньових, Іллі Лучковського, а також в інших приватних колекціях в Україні, Росії, Ізраїлі, Німеччині, Франції, США та ін.
Померла М. Я. Винокурова 10 вересня 2000 року в Харкові.
Живопис:
- «Автопортрет» (1950),
- «Зимові сутінки. Харків» (1952),
- «Ромашки сонячні» (1954),
- «Красуня» (1955),
- «Зимовий ранок» (1957),
- «Бахчисарайський фонтан» (1960),
- «Віктор» (1961),
- «Дівчинка. Дитинство» (1964),
- «Самотність» (1966),
- «Відлига» (1968),
- «Студентка» (1972),
- «Пізня осінь»,
- «Квітуча Україна» (обидва – 1981),
- «Гімн квітам» (1994),
- «Черемуха» (1997),
- «Кінець життя троянд» (1998).
Графіка:
- «Автопортрет» (1954),
- «Сум» (1955),
- «Зима» (1964),
- «Незнайомець» (1990).
З 1955 року брала участь у виставках: 4 персональних (1983, 1992, 1994, 1999) у Харкові, 57 обласних, 4 республіканських, 1 міжнародній.
Посмертні виставки мисткині:
2001 — Живопис, графіка. Будинок художника ХОНСХУ (м. Харків).
2001 — Живопис. Історико-меморіальний музей Іллі Рєпіна (м. Чугуїв).
2004 — Живопис, графіка. До 90-річчя від дня народження. Художній музей (м. Харків).
2007 — «Дзеркало душі» — Акварель, графіка. Муніципальна галерея (м. Харків).
2014 — «Моя сучасність». До 100-річчя від дня народження художниці. Художній музей (м. Харків).[5]
2017 — «Обличчя минулої епохи». Художня галерея імені Генриха Семирадського (м. Харків).
- Путятін В.Д. Винокурова Марія Яківна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2018. — Т. 4 : В — Вог. — С. 431.
- Мария Винокурова: 1914–2000 : живопись, графика / Харьк. орг. Нац. союза художников Украины. – Х. : б.и., 2008. – 100 с. : ил.
- Винокурова Марія Яківна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.
- Винокурова Мария Яковлевна на сайте «Художники Харьковщины» [Архівовано 30 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Харьковчан приглашают полюбоваться на «Хороших детей» на сайте «Харьковские Известия» [Архівовано 2 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Харьковский художник Винокурова Мария Яковлевна на сайте фонда «Киевского Клуба Коллекционеров» [Архівовано 16 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Харківський художній музей презентує живопис і графіку Марії Вінокурової [Архівовано 2 березня 2020 у Wayback Machine.]
- У Харківській художній галереї імені Генріха Семирадського презентована виставка «Особи минулої епохи» Марії Винокуровой (1914-2000). [Архівовано 2 березня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Grynyov Art Foundation [Архівовано 2 березня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ http://esu.com.ua/search_articles.php?id=34108 Енциклопедія сучасної України
- ↑ Інформаційно-аналітичний портал «Харьковские известия» [Архівовано 2 березня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ «Харьковские вести» [Архівовано 2 березня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Інформаційно-аналітичний портал «Харьковские известия» [Архівовано 2 березня 2020 у Wayback Machine.]