Всесвітнє антидопінгове агентство

Всесвітнє антидопінгове агентство
англ. World Anti-Doping Agency
Абревіатура	AMA(фр.), WADA(англ.)
Гасло	play true
Тип	неприбуткова організація anti-doping organizationd
Засновано	10 листопада 1999 і 1999
Правовий статус	фонд
Країна	Канада
Штаб-квартира
Керівник	Вітольд Банька (1 січня 2020)
Дохід	30 255 488 € (2020)
Вебсайт: wada-ama.org
Всесвітнє антидопінгове агентство у Вікісховищі

Всесвітнє антидопінгове агентство (ВАДА, англ. World Anti-Doping Agency — WADA) — незалежна структура, що здійснює координацію боротьби з допінгом у спорті. Заснована у 1999 році.

Передумови створення

З самого початку вживання спортсменами допінгу супроводжувалося нещасними випадками. У 1886 році загинув від допінгу перший спортсмен — велосипедист Д. Лінтон. У 1904 році знепритомнів і ледве вижив марафонець Т. Хікс. Данський велосипедист К. Йенсен у 1960 році на Олімпіаді в Римі помер на трасі під час змагань.

Першою спортивною організацією, яка стала боротися з вживанням спортсменами допінгу, стала у 1928 році Міжнародна аматорська легкоатлетична організація. Франція у 1963 році, першою з держав, заборонила вживання допінгових речовин. За нею подібні заборони стали вводити й інші країни світу. Проведення спортивними федераціями тестів на допінг започаткували у 1966 році Міжнародний союз велосипедистів і Міжнародна федерація футбольних асоціацій.

Боротьба з допінгом стала одним з пріоритетних напрямів діяльності Міжнародного олімпійського комітету. Особливо активною стала ця діяльність у 1960-х роках. У 1962 році МОК під час сесії у Москві прийняв резолюцію, у якій закликав спортивні федерації, а також олімпійські комітети держав вести активну боротьбу з допінгом. Питання вживання допінгу розглядалося на І Міжнародному конгресі спортивної науки в Токіо в 1964 році. Створена у 1967 році медична комісія МОК, стала брати у спортсменів письмове підтвердження про їхню відмову від вживання штучних препаратів.

Вперше допінг-контроль МОК провів у 1968 році на зимових іграх у Греноблі. З 1972 року він став обов'язковим на Олімпійських іграх.

Медичний кодекс МОК, прийнятий У 1994 році став регулювати порядок проведення антидопінгового контролю. Йому на зміну у 1999 році був затверджений Антидопінговий кодекс олімпійського руху.

У 1999 році  міністри і керівні працівники, відповідальні за фізичне виховання й спорт провели в Лозанні Всесвітню конференцію з допінгу в спорті. У ній взяли участь представники урядів, міжурядових і неурядових організацій, МОК, міжнародних спортивних федерацій (МСФ), національних олімпійських комітетів і спортсменів. Прийнята на конференції Лозаннська декларація щодо допінгу в спорті закликали всіх до боротьби з допінгом, затвердила статус Антидопінгового кодексу олімпійського руху, визначила санкції для спортсменів за вживання допінгу, обов'язки МОК, міжнародних спортивних федерацій, національних олімпійських комітетів та арбітражного спортивного суду щодо допінгу в спорті.

На виконання Лозаннської декларації щодо допінгу в спорті було утворене Всесвітнє антидопінгове агентство (ВАДА) як незалежну структуру, що здійснює координацію боротьби з допінгом у спорті.

Організаційна структура

Штаб-квартира ВАДА розміщується в Монреалі (Канада), поточний президент ВАДА - Вітольд Банька.

В агентстві країни представляються за географічним принципом відповідно до п'яти олімпійських регіонів: Африка (3 члени), Америка (5), Азія (4), Європа (6), Океанія (2).

Документи, прийняті ВАДА

ВАДА за своєю правосуб'єктністю належить до міжнародних неурядових організацій. Хоча ВАДА і фінансується і управляється урядами країн, його було створено як приватний фонд. Тому документи ВАДА є актами soft law та не обов'язкові для виконання урядами. Вони можуть лише брати на себе моральні зобов'язання.

У межах своєї компетенція ВАДА у 2003 році прийняла Всесвітній антидопінговий кодекс та Копенгагенську декларацію про боротьбу з допінгом у спорті. Кодекс має додатки: Заборонений список (перелік субстанцій і методів, заборонених до вжитку під час змагань та поза ними в певному виді спорту) і Міжнародний стандарт щодо терапевтичного використання заборонених речовин (необхідний у разі потреби виписувати спортсмену заборонений препарат як лікарський засіб).

Всесвітній антидопінговий кодекс є основним документом, прийнятим ВАДА. Його нові редакції вводилися в дію у 2009 і 2015 роках. Додатки постійно оновлюються. Зміни, внесені ВАДА до цих додатків, можуть бути оперативно внесені й до Міжнародної конвенції ЮНЕСКО про боротьбу з допінгом у спорті.

Україна 3 серпня 2006 року ратифікувала Міжнародну конвенцію про боротьбу з допінгом у спорті прийнятою ЮНЕСКО, на своїй 33-й сесії, яка відбулася 18 листопада 2005 року в місті Париж.

Антидопінговий контроль

У 2014 році під егідою ВАДА було проведено 283 тисяч проб на допінг у спортсменів. Проби проводили спортивні федерації та національні антидопінгові організації в 32 лабораторіях всього світу. У понад трьох тисячах аналізах виявили заборонені речовини.

Серед національних антидопінгових організацій найбільше виконали перевірку Китай (13 тисяч), Росія (12 тисяч) та Німеччина (9 тисяч).

Серед спортивних дисциплін найбільше перевірялося у футболі — 31 тисяча проба (144 зразки містили заборонені речовини). Серед інших олімпійських видів спорту найбільшу кількість аналізів проведено в легкій атлетиці (25 тисяч), велосипедному спорті (22 тисячі) та водних видах спорту (12 тисяч). Найменше — в керлінгу (306)

Джерела

• Білоцький С. Д., Бубліченко В. В. Міжнародно-правове співробітництво в боротьбі з допінгом у спорті [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // Альманах міжнародного права. Випуск 7 — Одеса 2015 — С.32-41
• Всесвітній антидопінговий кодекс^{[недоступне посилання з червня 2019]} / Національний антидопінговий центр України. Перекл. з англ. — К. : АВІАЗ, 2008. — 111 с.
• У пробах спортсменів знаходять менше заборонених речовин [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.]

Посилання

• Антидопінгова організація [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Офіційний сайт ВАДА [Архівовано 22 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
• Конвенція проти допінгу 1989 [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.