Втікачі і біженці: прогулянки Портлендом, штат Орегон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Втікачі і біженці: прогулянки Портлендом, штат Орегон»
АвторЧак Поланік
Моваанглійська
Темаподорож
Жанрнон-фікшн[d] і мандри[d]
Видано2003

Втікачі́ і бі́женці: прогу́лянки По́ртлендом, штат Орего́н — путівник американського письменника Чака Поланіка[1].

Книга складається з автобіографічних глав, а також описів улюблених занять автора у місті Портленд на північному заході США, де він мешкає.

Опис

[ред. | ред. код]

Книга оповідає про різні місця міста Портленд (штат Орегон; міста, в якому від 1980 року автор живе і працює) — від кав'ярень до стриптиз-клубів, від парків до будинків із привидами. Критики наголошують, що композиційно ця своєрідна книга нагадує путівник для туристів, який Поланік присвячує місту Портленд. Книгу характеризують як «путівник Портлендом»[2], «збіку статей про Портленд»[3], «екскурсійні нотатки»[4]. Разом з тим, її не можна однозначно назвати путівником, оскільки автор не мав на меті створити повну картину про всі пам'ятки Портленда, а розповідає про те, що цікаве особисто для нього[4].

Твір написано не у звичному для Поланіка «контркультурному стилі», а у вигляді своєрідної автобіографії, що оповідає про період його життя в Портленді від 1981-го до 2002-го року[5]. Багато взято з особистого досвіду автора: телефони, адреси будинків та інтернет-сайтів, всі вони справжні. Про історію створення книги письменник розповідає в передмові, де вказує, що переїхав до Портленда 1980 року, «рівно через шість днів після шкільного випускного». У денний час працював кур'єром у газеті «Орегонець», а вечорами підробляв посудомийником у ресторані морепродуктів. Жив у квартирі на бульварі Барбур разом із двома своїми однолітками, з якими «марнував життя». У якийсь момент він зробив символічне жертвопринесення: викинув з балкона свої мигдалики, вирізані в дитинстві, і загадав бажання стати письменником. За словами автора «Втікачі і біженці» — це ніби словесне зібрання, колаж «моментальних знімків із Портлендського життя»; це неофіційна історія міста, яку він метафорично порівнює з непідшитим краєм: «не закріпиш — буде розтріпуватися»[6]. У книзі написаній у характерній для письменника оповідній манері від першої особи, його цікавлять насамперед мешканці міста і їхні «реальні історії», які перебувають на «межі правди і вигадки»[5]:

Тепер це моя робота: збирати і перебирати історії. Я слухаю, слухаю — доти, поки не зможу назвати ці історії своїми. Моє бажання здійснилося. Те, за яке я віддав свої мигдалики.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Palahniuk, Chuck (8 липня 2003). Fugitives and Refugees: A Walk in Portland, Oregon. Crown. ISBN 1-4000-4783-8.
  2. ↑ Паланик, Чак. Беглецы и бродяги. — М. : АСТ, 2006. — 256 с. — ISBN 5-17-037539-5.
  3. ↑ Паланик, Чак. Беглецы и бродяги. — М. : АСТ, 2016. — 256 с. — ISBN 978-5-17-095178-9.
  4. ↑ а б Жолудь А. И. «Беглецы и бродяги»: одноэтажная Америка Чака Паланика // Филология и культура. — 2014. — Вип. 3 (37) (13 листопада). — С. 229—232. — ISSN 2074-0239. Архівовано з джерела 30 березня 2020.
  5. ↑ а б Жолудь А. И. «Беглецы и бродяги»: одноэтажная Америка Чака Паланика // Филология и культура. — 2014. — Вип. 3 (37) (13 листопада). — С. 229—232. — ISSN 2074-0239. Архівовано з джерела 30 березня 2020.
  6. ↑ Паланик, 2006, с. 10.
  7. ↑ Паланик, 2006, с. 25.


книги Це незавершена стаття про книгу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Втікачі_і_біженці:_прогулянки_Портлендом,_штат_Орегон&oldid=42340120