Вулкан Головніна
| вулкан Головніна рос. Головнина, яп. 泊山 | ||||
|---|---|---|---|---|
_ISS_cut.jpg) Вулкан Головніна. Знімок з МКС. Фрагмент | ||||
| 43°50′35″ пн. ш. 145°30′20″ сх. д. / 43.84306° пн. ш. 145.50556° сх. д.Координати: 43°50′35″ пн. ш. 145°30′20″ сх. д. / 43.84306° пн. ш. 145.50556° сх. д. | ||||
| Тип | кальдера | |||
| Країна |
 Японія/ Росія[1] | |||
| Місце знаходження | Курильські острови, о. Кунашир | |||
| Гори | Велика Курильська гряда | |||
| Висота | 542 м | |||
| Останнє виверження | 1998 року | |||
| Ідентифікатори і зовнішні посилання | ||||
| 2125516 | ||||
| 290010 | ||||
  вулкан Головніна | ||||
 | ||||
 Вулкан Головніна у Вікісховищі | ||||
Вулка́н Головніна́ (рос. Головнина, яп. 泊山 Томарі-яма) — діючий вулкан на острові Кунашир з Великої Курильської гряди, найпівденніший вулкан Курильських островів. Названий на честь російського дослідника острова Василя Головніна.
Характеристика[ред. | ред. код]
Вулкан типу кальдера. Розташований в південній частині острова. Кальдера діаметром 4,7 км оточена гребенем висотою до 541 м. На дні кальдери 4 невеликих вулканічних куполи та 2 вибухових кратери, водному з яких знаходиться озеро Кипляче. В південно-східній частині кальдери знаходиться озеро Гаряче.
_Relief_Map,_SRTM-1.jpg)
В кальдері добре проявляється сучасна поствулканічна діяльність — гарячі джерела, грязеві котли та парогазові струмені. В хімічному складі переважають вуглекислий газ, сірчистий газ, сірководень та хлористий водень. Проходячи через воду гази розчиняються, що зумовлює хлоридно-сульфатний склад вод озер та гарячих джерел. Відбувається постійне випадання сірки та її сполук з металами з води — на поверхні озера Киплячого плаває чорна сульфідно-сірчиста піна, берег вкритий жовтувато-чорним піском, а дно — сульфідно-сірчистим мулом. Відкладення сірки проходить і в результаті окиснення сірководню в приповерхневих умовах, утворюючи шари жовтих кристалів у фумарольних виходах. Останнє виверження було в 1998 році.
Історія[ред. | ред. код]
Вулкан утворився на дні моря, потім почав викидати багато пемзи, при чому виріс великий конус. Завдяки новим виверженням відбулась руйнація і на місці вулканічної гори утворилась вулканічна улоговина. Вона заповнилась водами озера, які знайшли вихід з кальдери до океану — річка Озерна.
Озера[ред. | ред. код]
Північна частина кальдери зайнята озером Гарячим з максимальною глибиною 62 м. Озеро розташоване на висоті 130 м і займає площу 3 км². В місцях виходу прісних струмків можна зустріти невеликих риб. В озері також мешкають дрібні ракоподібні та інші представники фауни, які пристосувались до кислої води.
.
Дивись також[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії Японії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
- ↑ Згідно позиції Японії вулкан є виключно японським та входить до складу округу Немуро префектури Хоккайдо. Адже вона вважає Південні Курили своїми. Росія вважає вулкан своїм, що знаходиться в Южно-Курильському районі Сахалінської області, бо всі Курильські острови вважає своїми.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Знаходиться на території, непідконтрольній Японії (див. Проблема Північних територій).