Георгій (Делієв)
| Георгій | |
|---|---|
| рос. Спиридон Георгиевич Делиев | |
.jpeg) | |
| Народився |
11 (23) грудня 1878 Роздольне, Велико-Каракубська волость, Маріупольський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер |
8 грудня 1937 (58 років) Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Київська духовна академія |
| Посада | єпископ |
| Конфесія | православ'я |
Архієпископ Георгій (в миру Делієв Спиридон Георгійович; 23 грудня 1878, село Каракуба, Маріупольський повіт, Катеринославська губернія — 8 грудня 1937, Дніпропетровськ) — єпископ Російської православної церкви, архієпископ Дніпропетровський, тимчасово керував Київською єпархією у 1925—1928 роках. Прадід актора і клоуна Георгія Делієва[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Походив з зросійщених маріупольських греків, які були переселені на таврійські землі з Криму за указом Катерини ІІ[2].
У 1902 році закінчив Катеринославську духовну семінарію і призначений законовчителем у церковно-парафіяльну школу.
З 1905 по вересень 1915 року був законовчителем відразу у двох навчальних закладах Олександрівська (нині — Запоріжжя) — у жіночій гімназії та у комерційному училищі.
У 1915 році вступив до Київської духовної академії, яку закінчив у 1919 році зі ступенем кандидата богослов'я.
15 (28) грудня 1921 року пострижений у чернецтво. 26 грудня 1921 (8 січня 1922) року хіротонізований на єпископа Богуславського і Липовецького, вікарія Київської єпархії. Хіротонію очолив екзарх України митрополит Михаїл (Єрмаков).
Після арештів митрополита Михайла (Єрмакова) та вікарного єпископа Уманського Макарія (Кармазіна) до єпископа Георгія з січня 1925 року перейшло тимчасове управління Київською єпархією.
Після повернення наприкінці 1925 року із заслання єпископа Макарія, відмовився передати йому управління єпархією, що викликало осуд багатьох архієреїв.
З 1926 року був єпископом Таращанським, вікарієм тієї ж єпархії.
З 1928 року — єпископ Дніпропетровський. У 1930 році зведений у сан архієпископа.
Протидіяв обновленському і автокефальному руху в Україні (зокрема — лубенський розкол), разом з іншими українськими архієреями засудив григоріанський розкол.
У 1932—1933 роках брав участь у зимовій сесії Священного Синоду[3].
20 травня 1934 року направив заступнику Патріаршого Місцеблюстителя митрополиту Сергію (Страгородському) рапорт, у якому вітав його з возведенням у сан митрополита Московського і Коломенського[4]
У 1936 році заарештований, який був звинувачений у тому, що він «агент польської розвідки, за участь у контрреволюційній церковно-фашистській організації». Під тиском слідства визнав себе винним. 30 листопада 1937 року особлива трійка УНКВС УРСР по Дніпропетровській області ухвалила вирок архієпископу Георгію та був засуджений до розстрілу. 8 грудня 1937 року розстріляний у дніпропетровській в'язниці. Пізніше був реабілітований та зарахований православною церквою до числа новомучеників[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Георгий Делиев награждён церковным орденом. Архів оригіналу за 12 січня 2010. Процитовано 9 липня 2018.
- ↑ Газета Я: Георгий Делиев: «Я не вспыльчивый, но если взрываюсь, то всем мало места!». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 липня 2018.
- ↑ Журнал Московской патриархии. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 9 липня 2018.
- ↑ Публикации и комментарии. А. К. Галкина (2010). Документы Московской Патриархии: 1934 год (PDF). Вестник церковной истории (рос.) (3/4 (19/20).): 212. Архів оригіналу (PDF) за 23 листопада 2018. Процитовано 9 липня 2018.
- ↑ З0 листопада в історії Запоріжжя: вирок архієпископу. akbash.zp.ua. 30 листопада 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Георгій (Делієв Спиридон Георгійович)
- ГЕОРГИЙ. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2006. — Т. XI. — С. 33. — ISBN 5-89572-017-X.(рос.)(рос.)
|
