Грек Андрій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Грек.
Грек Андрій Анатолійович
 Рядовий
Загальна інформація
Народження22 жовтня 1987(1987-10-22)
Хабаровськ, РРФСР, СРСР
Смерть4 серпня 2014(2014-08-04) (26 років)
Мар'їнка, Мар'їнський район, Донецька область, Україна
ПсевдоБалаган
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС МВС
Рід військ Спеціальна міліція
Формування
 «Азов»
Війни / битви
Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «Народний Герой України»
Орден «Народний Герой України»
Почесна відзнака «За заслуги перед Миколаївщиною» II ступеня
Почесна відзнака «За заслуги перед Миколаївщиною» II ступеня

Андрій Анато́лійович Гре́к (також згадується як Сергій Грек; нар. 22 жовтня 1987(19871022), Хабаровськ, РРФСР, СРСР — пом. 4 серпня 2014, Мар'їнка, Мар'їнський район, Донецька область, Україна) — український військовик російського походження, рядовий патрульної служби міліції особливого призначення батальйону «Азов».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Більшу частину життя прожив у Москві. У підлітковому віці став членом фанатської групи футбольного клубу ЦСКА (Москва), підтримуючи улюблену команду вдома і на виїзді[1].

З 2010 року проживав в Миколаєві, куди був змушений переїхати через переслідування з боку спецслужб Російської Федерації за політичні переконаннях: брав участь у подіях на Манежній площі 11 грудня 2010 року пам'яті вболівальника «Спартака» Єгора Свиридова, вбитого напередодні. Учасник миколаївського руху ультрас, фанат МФК «Миколаїв»[2][3].

Активний учасник Революції гідності як у Києві, так і в Миколаєві: брав участь в протистояннях на вулиці Грушевського і знесенні табору проросійських активістів у Миколаєві, за що вже посмертно отримав відзнаку «За заслуги перед Миколаївщиною» ІІ ступеня[1].

З початком збройної агресії Росії на сході України долучився до лав добровольців. З 3 червня 2014 року — боєць батальйону спеціального призначення «Азов» на псевдо «Балаган». 13 червня 2014 року брав участь у звільненні Маріуполя. Служив у 3-му десятку розвідувально-диверсійної чоти, згодом перейшов до 3-го десятку 3-ї чоти 1-ї сотні[2][4].

Загинув 4 серпня 2014 року у машині на шляху до лікарні після детонації радіокерованого фугасу під час супровіду БМП при звільненні Мар'їнки[5][6]. Похований в Миколаєві[7][8].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Увічнення пам'яті

[ред. | ред. код]
  • У Харкові на честь Андрія «Балагана» було створено графіті.
  • На спомин про Грека у Миколаївському краєзнавчому музеї розміщена експозиція з його відзнаками та нагородами.
  • У 2015 році в Миколаєві проведено турнір зі змішаних єдиноборств пам'яті Андрія «Балагана» Грека.
  • У травні 2016 року на честь Андрія «Балагана» була названа колишня вулиця Піонерська в Миколаєві.
  • У 2017 році перед матчем МФК «Миколаїв» і ФК «Тернопіль» Андрія Грека та інших загиблих на Донбасі захисників України вшанували хвилиною мовчання, після якої пролунав гімн України. Футболісти миколаївської команди тримали в руках банери з емблемою батальйону «Азов» і зображенням полеглого «Балагана», а фанати МФК «Миколаїв», одягнені в чорне, розгорнули банер на згадку про воїна. Того ж дня було організовано фаєр-шоу. На післяматчевій прес-конференції головний тренер МФК «Миколаїв» Руслан Забранський сказав, що перемогу клуб присвячує Андрію «Балагану», який загинув не доживши до свого 28-річчя в зоні АТО[8].
  • Портрет Грека встановлений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві (секція 2, ряд 4, місце 25)[11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Росіянин, який помер за Україну. Шість років без Балагана. Бригада спеціального призначення «Азов». Архів оригіналу за 6 червня 2024. Процитовано 6 червня 2024.
  2. ↑ а б Росіянин за походженням, український патріот за покликом душі. Пам'яті Балагана. Бригада спеціального призначення «Азов». Архів оригіналу за 6 червня 2024. Процитовано 6 червня 2024.
  3. ↑ Грек Андрій Анатолійович («Балаган»). Книга пам'яті полеглих за Україну. Архів оригіналу за 206-10-16. Процитовано 6 червня 2024.
  4. ↑ Герої не вмирають. Бригада спеціального призначення «Азов». Процитовано 6 червня 2024.
  5. ↑ Інформаційні матеріали до 5-річчя звільнення від російської окупації міст східної України «Вертаємо своє». Український інститут національної пам'яті. 5 липня 2019. Процитовано 6 червня 2024.
  6. ↑ Андрусенко, Наталія (11 серпня 2014). Ярослав Бабич: Троє бійців «Азова» загинули через відсутність бронетехніки. УкрІнформ. Процитовано 6 червня 2024.
  7. ↑ Андрій «Балаган» Кореняко. Трибуна героїв. Процитовано 6 червня 2024.
  8. ↑ а б Русский «азовец» погиб в секторе «Мариуполь». 0629.com.ua — Сайт міста Маріуполя. 4 серпня 2017. Процитовано 6 червня 2024.
  9. ↑ Четверта річниця звільнення Мар’їнки: Спогади очевидця. Про Все. 2 серпня 2018. Процитовано 6 червня 2024.
  10. ↑ Андрій Грек (посмертно). Народний Герой України. Процитовано 6 червня 2024.
  11. ↑ Грек Андрій Анатолійович. Я пам'ятаю. Процитовано 6 червня 2024.
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грек_Андрій_Анатолійович&oldid=42821965