Елеонора Еліс Хібберт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елеонора Еліс Хібберт
англ. Eleanor Alice Burford Hibbert
Ім'я при народженні англ. Eleanor Alice Burford
Псевдонім Eleanor Burford, Jean Plaidy, Elbur Ford, Kathleen Kellow, Ellalice Tate, Anna Percival, Victoria Holt і Philippa Carr
Народилася 1 вересня 1906(1906-09-01)[1][2][…]
Лондон, Велика Британія
Померла 18 січня 1993(1993-01-18)[4][3][…] (86 років)
Середземне море
Країна  Велика Британія[6]
 Сполучене Королівство
Діяльність письменниця-романістка, письменниця
Роки активності з 1941
Жанр історичний роман, готичний роман і романтичний роман

Елеонора Еліс Гібберт (до шлюбу Берфорд, англ. Eleanor Alice Hibbert, 1 вересня 1906 — 18 січня 1993) — англійська авторка історичних романів. Авторка понад 200 книг, проданих тиражем понад 100 мільйонів примірників і перекладених 20 мовами світу.[7] У 1989 році отримала від американських письменників-романтиків нагороду «Золотий скарб» на знак визнання її внеску в жанр романтики.[8]

Мала кілька псевдонімів, кожен з яких відповідає певному жанру, в якому писала: Жан Плейді створила вигадану історію європейських королівських осіб, Вікторія Голт ‒ готичні романи, а Філіппа Карр ‒ сімейну сагу для кількох поколінь. Вона також писала легкі романи, кримінальні новели, загадки про вбивства та трилери під псевдонімами Елеонора Берфорд, Елбур Форд, Кетлін Келлоу, Анна Персіваль та Еллаліс Тейт.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Елеонора Еліс Берфорд народилася 1 вересня 1906 року на Берк-стріт, 20, Кеннінг-Таун, що нині є частиною Лондона.[9]

Через погане здоров'я отримувала освіту вдома. Любов до читання успадкувала від батька. У 16 років Елеонора пішла в бізнес-коледж, де вивчала стенографію, машинопис і мови. Потім працювала у ювеліра в Гаттон-Гарден, де зважувала дорогоцінне каміння та друкувала. Також працювала перекладачкою в кафе для французькомовних та німецькомовних туристів.[10]

У 20 років одружилася з Джорджем Персівалем Гіббертом,[7][11] торговцем оптовою шкірою, який поділяв її любов до книг і читання.[10] Під час Другої світової війни Гібберти жили в котеджі в Корнуоллі, який виходив на затоку під назвою Плейді-Біч.

Елеонора Гібберт померла 18 січня 1993 року на круїзному судні Sea Princess десь між Афінами і Порт-Саїдом і була похована в морі.

Діяльність

[ред. | ред. код]

Оскільки Елеонора Гібберт писала під різними псевдонімами, її творчість можна ділити саме за ними.

Елеонора Берфорд

[ред. | ред. код]

Під цим псевдонімом вона писала любовні романи («Daughter of Anna» (1941), «Passionate Witness» (1941), «So the Dreams Depart» (1944) та ін.) та новели для Mills & Boon.

Джин Плейді

[ред. | ред. код]

Багато книг Джин Плейді були опубліковані під різними назвами в США. Її трилогії також пізніше були перевидані у вигляді окремих книг, часто під іншими назвами, ніж ті, що зазначені.

Під цим псевдонімом написані поодинокі романи («Together They Ride» (1945), «Beyond the Blue Mountains» (1948) та ін.), саги («Katharine, the Virgin Widow» (1961), «The Shadow of the Pomegranate» (1962) та ін.), кілька трилогій, дитячі новели («Meg Roper, daughter of Sir Thomas More» (1961), «The Young Elizabeth» (1961), «The Young Mary Queen of Scots» (1962)), а також історичні твори («A Triptych of Poisoners» (1958), «Mary Queen of Scots: The Fair Devil of Scotland» (1975)).

Вікторія Голт

[ред. | ред. код]

Під цим псевдонімом було написано багато готичних романів: «Kirkland Revels» (1962), «Bride of Pendorric» (1963), «The Legend of the Seventh Virgin» (1965), «Menfreya in the Morning» (1966), «The King of the Castle» (1967) та інші.

Також кілька творів було написано під псевдонімами Елбур Форд, Кетлін Келлов, Еллаліс Тейт та Анна Персіваль.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #105829730 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Find a Grave — 1996.
  3. а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. Encyclopædia Britannica
  5. ідентифікатор VIAF
  6. LIBRIS — 2012.
  7. а б Lambert, Bruce (21 січня 1993). Eleanor Hibbert, Novelist Known As Victoria Holt and Jean Plaidy. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 14 лютого 2018. Процитовано 7 травня 2022.
  8. myRWA : Awards : Lifetime Achievement Award. web.archive.org. 20 вересня 2014. Архів оригіналу за 20 вересня 2014. Процитовано 7 травня 2022.
  9. Matthew, H. C. G.; Harrison, B., ред. (23 вересня 2004). The Oxford Dictionary of National Biography. The Oxford Dictionary of National Biography. Oxford: Oxford University Press. с. ref:odnb/53144. doi:10.1093/ref:odnb/53144. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 травня 2022.
  10. а б All About Jean Plaidy. jeanplaidy.tripod.com. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 7 травня 2022.
  11. The Sydney Morning Herald - Пошук в архіві Новин Google. news.google.com. Архів оригіналу за 8 травня 2020. Процитовано 7 травня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]