Емель (журнал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емель
Країна видання Німеччина
Мова турецька
Засновник Мюстесіб Юлькусал
Засновано 1 січня 1930
ISSN 1011-7385

emelvakfi.org

Емель — журнал про культуру, традицію та історію існування кримських татар, вперше виданий Мустеджибом Улькюсалом та його 9 друзями в місті Хаджиоглу Пазарчик в Південній Добруджі під владою Румунії 1 січня 1930 року.[1]

Журнал містив важливу інформацію, яка донесла справу Криму до турецької та світової громадської думки.

Історичний

[ред. | ред. код]
Саїм Осман Карахан, головний редактор журналу в 2009-2015 роках.

Журнал "Емель", випускався впродовж 11 років без перерви в Німеччині. Після того, як німці домовились з росіянами та приїхали до Румунії журнал припинив випускатися.

М. Улькюсал отримав дозвіл для друкування журналу в Туреччині після 20-річної перерви. Вже з 1 листопада 1960 року журнал почав друкуватися в Анкарі.

Після листопада 1962 року адміністративний центр журналу переїхав до Стамбулу, але його продовжували регулярно публікувати у форматі 48-сторінкового журналу в Анкарі до 1998 року.

На загальних зборах Кримського Фонду "Емель" було прийнято рішення про повторне видання журналу "Емель" у 2008 році протягом 3-місячного періоду. Власником журналу був Зафер Каратай від імені Кримського Фонду "Емель", а головним редактором виступив Саїм Осман Карахан.

З 236-го випуску журналу «Емель» від вересня 2011 року він знову закінчив випускатися.

Після смерті Саїма Османа Карахана 23 квітня 2015 року, головним редактор видавництва Стамбульської кримської асоціації був призначений Озгур Карахан.[2]

На сьогодні продовжує своє видання з комбінованими щорічними випусками.

Спеціальне питання про вторгнення в Крим, об’єднане в 246/249 випусках 2014 року, вийшло також у січні 2017 року.[3][4]

Головні редактори журналу "Емель"

[ред. | ред. код]

Видатні редактори та автори

[ред. | ред. код]


Примітки

[ред. | ред. код]

Кримський фонд Емель [Архівовано 21 серпня 2020 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Втрачена і віднайдена батьківщина кримських татар: нарація образу історичної території - Україна модерна. uamoderna.com. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
  2. Створення Асоціації кримськотатарських бізнесменів: Україна серед організаторів. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
  3. Українська друга світова » Кримські татари – ціна війни, ціна миру (укр.). Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020.
  4. ПАРЄ визнала Росію винною у поновленні депортації мешканців Криму. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 10 червня 2020.