Ергард Бріцке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ергард Бріцке
Народився8 (20) січня 1877
Аркадак, Балашовський повітd, Саратовська губернія, Російська імперія[1]
Помер28 вересня 1953(1953-09-28)[1] (76 років)
Москва, РРФСР, СРСР[1]
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьхімік
Alma materRīgas politehniskais institūts[d] (1903)
ЗакладРизький технічний університет, Російський економічний університет імені Плеханова, Московський державний технічний університет імені Баумана, Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd і All-Russian Scientific-Research Institute Of Mineral Resources named after N.M. Fedorovskyd
ЧленствоРосійська академія наук і Академія наук СРСР
БатькоViktor Georg Britzked
МатиMaria Helene Britzked
ДітиMaximilian Britzked
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
Сталінська премія

Ергард Бріцке (Ергард Вікторович Бріцке; 8 (20) січня 1877(18770120), Рига — 28 вересня 1953, Москва) — латвійський хімік і металург.

Академік АН СРСР (з 1932, член-кореспондент з 1931), 1936—1939 — віце-президент АН СРСР. З 1910 — професор. З 1919 — член колегії науково-технічного відділу ВРНГ. Брав активну участь у хімізації народного господарства СРСР. Основні роботи Бріцке присвячені фізико-хімічній переробці металургійної сировини і виробництва мінеральних добрив.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Брицке Эргард Викторович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела

[ред. | ред. код]