Захоженко Дмитро Олегович
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Захоженко Дмитро Олегович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 24 червня 1987 (37 років) Херсон, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  Україна |
| Діяльність | театральний режисер |
Захоже́нко Дмитро́ Оле́гович (нар. 24 червня 1987, Херсон) — український театральний режисер.
Народився у Херсоні[1], у 2005-2010 роках навчався за спеціальністю «Комп'ютерні науки» у Києво-Могилянській Академії. Під час навчання був одним з організаторів і учасників театральної студії «Театр у Кімнаті» під керівництвом Анатолія Черкова[2].
Восени 2010 року побачив у Києві виставу Еймунтаса Някрошюса «Ідіот», яка вплинула на подальший вибір професії[3]. Три роки працював розробником ігор, але у 2013 році розпочав навчання за спеціальністю «Режисура драматичного театру» у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого[3][4].
2015 року заснував освітній театральний проєкт «Європейські студії», який спершу функціонував у Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір’я», а пізніше — у Новому драматичному театрі на Печерську[2]. Був студентом X Міжнародного фестивалю-школи «Територія»[5], а також «Майстерні індивідуальної режисури» Бориса Юхананова — обидві у Москві.
З 2018 року працює у театрах Києва та Львова, його вистави йдуть на сценах Київського академічного театру на Подолі, Київського академічного театру оперети, Дикого Театру, львівського Театру Лесі та інших.
Спектакль для київського Театру на Печерську «Світ у горіховій шкаралупі»[6][7] за однойменною книгою Стівена Гокінґа було визнано «Найкращою пошуково-експериментальною виставою» на II Всеукраїнському театральному фестивалі-премії «ГРА» 2019 року[8][9].
Від серпня 2019 року є головним режисером Театру Лесі Українки[3] у Львові. У 2020 році став одним з режисерів серії перформативних читань «Книжка на сцені», де поставив «Оперету» Вітольда Ґомбровича[10][11] та «Ковзанку» Лаури Сінтії Черняускайте[12][13]. Вистава «Imperium delenda est / «Імперія має впасти» була представлена на Авіньйонському фестивалі 2022 року, після чого проїхала турне Францією, була зіграна на фестивалях в Німеччині, Польщі та Румунії[14].
- 2016, 5 лютого — «У саме серце» за творами Луїджі Піранделло[15][16]
- 2017, 22 березня — «Легені» за однойменною п'єсою[en] Дункана МакМілана[en][17][18]
- 2018, 17 березня — «Світ у горіховій шкаралупі» за книгою Стівена Гокінґа[19][20][21][22][23]
- 2020, 14 грудня — «Привід в обладунку» Лєни Лягушонкової за мангою Масамуне Сіро
- Різні театри
- 2018, 7 жовтня — «Патріс» Дмитра Богославського, Віктора Красовського, Сергія Анцелевича, Театр «Актор» (Київ)[24][25][26][27][28]
- 2019, 5 січня — «Пан Лампа» за п'єсою Маліни Пшеслюги, Театр на Подолі (Київ)[29][30]
- 2019, 17 травня — «#На краю світу» за п'єсою Ігоря Бауершима, Київський національний академічний театр оперети[31]
- 2019, 31 жовтня — «Річ-річ» Лєни Лягушонкової за мотивами п'єси «Річард ІІ» Вільяма Шекспіра, «Дикий Театр» (Київ)[32][33]
- 2020, 28 лютого — «Філоктет. Античний рейв» за п'єсами Софокла та Гайнера Мюллера[34][35]
- 2020, 6 березня — «Дами чекають» Сибілли Берґ
- 2020, 15 серпня — «Сни літньої ночі» Оксани Данчук із використанням уривків п’єси «Сон літньої ночі» Вільяма Шекспіра, поеми «Метаморфози» Овідія, 38-го сонету[en] Вільяма Шекспіра[36]
- 2021 — «TOP GIRLS» Керил Черчил
- 2021, 8 вересня — «146 зірок, видимих неозброєним оком» постдокументальний мюзикл Оксани Данчук[37][38]
- 2022, 22 червня — «Imperium delendum est» музичний перформанс на вірші Катерини Калитко, Галини Крук, Мар’яна Пирожка
- ↑ Захоженко Дмитро | Особа | Театр — сервіс рекомендацій, заснований на думці реальних людей. theatre.love. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ а б Український театр: Шлях до себе; Здобутки. Виклики. Проблеми [аналітично-соціологічне дослідження] / Авторський колектив проекту: Васильєв Сергій, Чужинова Ірина, Соколенко Надія, Салата Олена, Тукалевська Оксана, Жила В'ячеслав. — Київ, 2018. — с. 31.
- ↑ а б в Дусько, Іванка (14.04.2020). Суспільне. Новини. suspilne.media (українською) . Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого - Інформаційна система "Конкурс" Міністерства освіти і науки України. Вступна кампанія 2013 » » Список абітурієнтів на заочній формі навчання. www.vstup.info. Архів оригіналу за 14 квітня 2017. Процитовано 30 жовтня 2020.
- ↑ Выпускники. territoryfest.com. Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
- ↑ Світ у горіховій шкаралупі. newtheatre.kiev.ua. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
- ↑ Олексій, Гаврилюк. Український експериментальний театр: продовжуємо дихати. pustoproject.com (укр.). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020.
- ↑ Переможці ІІ Всеукраїнської «ГРИ»-2019 (укр.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
- ↑ У столиці назвали переможців українського "театрального "Оскара". Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
- ↑ ПРОЕКТ «Книжка на сцені»: «Оперета» Вітольда Ґомбровича. YouTube. Видавництво Анетти Антоненко Anetta Publishers. 23 вересня 2020. Процитовано 19 лютого 2023.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ ПРОЕКТ «Книжка на сцені»: Перформативне читання «Ковзанка» Лаури Сінтія Черняускайте. YouTube. Видавництво Анетти Антоненко Anetta Publishers. 23 вересня 2020. Процитовано 31 березня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ «Ковзанка» – четверта онлайн-подія в рамках проєкту «Книжка на сцені» | Театр — сервіс рекомендацій, заснований на думці реальних людей. theatre.love. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Любов БАЗІВ (25 січня 2023). Дмитро Захоженко, головний режисер Львівського академічного драмтеатру імені Лесі Українки. Виставу «Імперія має впасти» будемо грати до нашої Перемоги, а потім спишемо (укр.). «Укрінформ». Процитовано 25 січня 2023.
- ↑ Променад по Пиранделло. www.2000.ua (рос.). Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
- ↑ Спиритический сеанс “В самое сердце”. Во мнє точкі нєт... (укр.). 9 лютого 2016. Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
- ↑ Легені. newtheatre.kiev.ua. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Вистава «Легені» у Новому театрі на Печерську. ilkiv-viktoria.blogspot.com. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Світ у горіховій шкаралупі. newtheatre.kiev.ua. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Світ у горіховій шкарлупі (Київ) | British Council Україна. www.britishcouncil.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Mixcloud. Mixcloud. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Олексій, Гаврилюк. Український експериментальний театр: продовжуємо дихати. pustoproject.com (укр.). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (21 березня 2018). Стівен Гокінг «у горіховій шкарлупці» Нового театру на Печерську (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 4 серпня 2022.
- ↑ Вистава_Патріс. teatr-aktor.kiev.ua. Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Патріс | Вистава | Театр — сервіс рекомендацій, заснований на думці реальних людей. theatre.love. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Скільки важить вітчизняний патріотизм?. Українська правда _Життя. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Ганця КРАВЧУК (14 жовтня 2018). Коні, бидло та реклама 'Єви' (рос.). «Український театр». Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (11 жовтня 2018). Київські коневистави (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
- ↑ Дмитро Захоженко. Театр на Подолі (укр.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Театр на Подолі: місце глядача — на сцені. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Тотальне занурення: прем’єра «#На краю світу» перетворила глядачів на учасників постановки. Київські театри - Театр оперети в києві, Київський національний академічний театр оперети (рос.). 20 травня 2019. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ РІЧ РІЧ: історія побиті рожеві окуляри і вічно живих тарганів. ДИКИЙ театр • WILD theatre (укр.). Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ РІЧ-РІЧ | Вистава | Театр — сервіс рекомендацій, заснований на думці реальних людей. theatre.love. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ ФІЛОКТЕТ. АНТИЧНИЙ РЕЙВ – Театр Лесі Українки. teatrlesi.lviv.ua. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (12 квітня 2021). Софокло-мюллерівсько-захоженківський «Античний рейв» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 4 серпня 2022.
- ↑ СНИ ЛІТНЬОЇ НОЧІ – Театр Лесі Українки. teatrlesi.lviv.ua. Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 4 жовтня 2020.
- ↑ Олексій ПАЛЯНИЧКА (12 жовтня 2021). Допоки зірки не згасли… (укр.). Г-та «Збруч». Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
- ↑ Марія БЛІНДЮК (10 лютого 2022). Український театр-2022. Які прем’єри не можна пропустити (укр.). «Суспільне». Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 2022-2-11.
- Дмитро Захоженко на сайті Львівського академічного драматичного театру ім. Лесі Українки
- Дмитро Захоженко у каталозі режисерів портала «Театральна риболовля»
- Український театр: Шлях до себе; Здобутки. Виклики. Проблеми [аналітично-соціологічне дослідження] / Авторський колектив проекту: Васильєв Сергій, Чужинова Ірина, Соколенко Надія, Салата Олена, Тукалевська Оксана, Жила В'ячеслав. — Київ, 2018. — с. 31.
- «Покинув роботу програміста і став режисером - історія Дмитра Захоженка» [Архівовано 21 вересня 2020 у Wayback Machine.], публікація на «Суспільному».