Колегіум єзуїтів (Острог)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Колегіум єзуїтів.
Макет Костелу святих Ігнатія Лойоли та Франциска Ксаверія м. Острог, виконаний Іриною Ковалець (магістрант кафедри архітектури НУВГП), експонується в музеї історії Острозької академії

Острозький єзуїтський колегіум, або Острозька єзуїтська колегія — колишній навчальний заклад, «дім Товариства Ісуса» в місті Острог (нині Рівненської области, Україна). Заснований у 1624 році[1]. Створений як альтернатива Острозькій академії.[2]

Відомості

[ред. | ред. код]

У 1558 р. перша Генеральна Конгрегація затвердила норму мінімальної кількости єзуїтів, які могли утворювати колегіум: два–три священники для прийняття сповідей, проповідництва, проведення реколекцій тощо, 4—5 учителів, кілька їхніх заступників для непередбачених випадків, двоє братів-коад'юторів (загалом понад 20). Пізніше декрет Лайнеза (генерал ордену) визначив, що фундаційний акт колегіуму мусить надавати землю на утримання щонайменше 20-ти осіб. Колегіум (як один із єзуїтських домів) складався з кількох будинків: колегіум як орденський дім з кляузурою, церква, школа, господарські будівлі, також бурса і конвікт[3]

Ймовірно, князь Януш Острозький мав намір записати дарчу для єзуїтського колегіуму в Острозі[4]. Дідичка Острога Анна Алоїза Острозька (у шлюбі Ходкевич), дочка князя Олександра та онука князя Василя Костянтина Острозьких, як і її мати Анна Острозька (з Косток), бабка Зофія (з Одровонжів, фундаторка колегіуму єзуїтів у Ярославі) була прихильницею римо-католицького обряду і неприхильно ставилась до православних. Вона спочатку матеріально обмежила діяльність Академії в місті, а потім ліквідувала заклад, намагалася звести її до рівня прицерковної школи. Натомість записала дарчі (на початку 1620-х років) для єзуїтського колегіуму в Острозі, який у 1624 році розпочав діяльність. Крім цього на утримання колегіуму княгиня передала низку родових сіл та фільварків – з усіма приналежностями, угіддями, прибутками, підданими тощо.[5]

Перші чотири ченці-єзуїти прибули до Острога для заснування колегіуму в 1623 році. 14 грудня 1625 на честь князя Януша Острозького учні колегіуму з нагоди відкриття школи виголосили першу декламацію.[4] Бібліотека при колегіумі почала діяти найпізніше від 1628 року.

У 1625—1626 роках збудували тимчасове приміщення колегіуму (перший поверх поверх був мурований, другий — дерев'яний), яке розібрали в 1645 році. За даними о. Вітольда Йосифа Коваліва, у 1634—1641 роках звели нове приміщення закладу за проєктом італійців-єзуїтів Джакомо Бріано і Бенедетто (Бенедикта) Моллі.[2] А сам Бенедетто Моллі в 1634—1645 роках керував будівництвом приміщень колегіуму.[6] Він вирушив сюди з Італії, його супутником у дорозі був Пшемислав Якуб Рудницький, який у 1634 році став ректором закладу, а в 1637 подав у відставку.[7]

Село Княгинин (нині Дубенського району) якийсь час було власністю колегіуму[8].

З часом ченці-василіяни почали навчати в колишніх школах єзуїтів, зокрема, й в Острозі.[9]

Після скасування ордену Єзуїтів у 1773 р. в колегіумі розмістився монастир Василіян, консисторія, семінарія. Після пожеж 1809 та 1821 років комплекс не відновлювали, він поступово руйнувався і в 1875 р. був розібраний на будівельний матеріал, з якого споруджено, зокрема, Острозьку чоловічу гімназію (1876 р.)[10][a]

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Зауваги

[ред. | ред. код]
  1. ↑ є також інфоримація, що нині у приміщеннях колегіуму діє Національний університет «Острозька академія» → див.: Хлыстун Ю. «Замок в Остроге строил потомок Владимира Великого и Ярослава Мудрого» // Факты. — 2016. — № 160 (4619) (21 сент.). — С. 10. (рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ісаєвич Я. Острозька академія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 685. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  2. ↑ а б Ковалів В. Колегіум єзуїтів в Острозі. — С. 181.
  3. ↑ Шевченко Т. (Київ). Доми товариства ІСУСА… — С. 86.
  4. ↑ а б Шевченко Т. Острозький колегіум єзуїтів. — С. 85.
  5. ↑ Історія колегіуму єзуїтів в Острозі. rivne.one.
  6. ↑ Paszenda J. Molli (Moly, De Molle, Demolle, Di molli, Dimollius) Benedetto (1597—1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/4, zeszyt 91. — S. 635. (пол.)
  7. ↑ Grzebień L. Rudnicki Przemysław Jakub h. Lis (1584—1650) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademja Nauk, 1991. — T. XXXII/4. — Zeszyt 135. —  — S. 644—646. (пол.)
  8. ↑ Kniahinin, wieś, powiat dubieński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 192. (пол.)
  9. ↑ о. Назарко І. Василіяни // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 1. — С. 214.
  10. ↑ Костел Єзуїтів. Острог - Фортуна Ілля - Римсько-католицька парафія «Христа Царя Всесвіту» у Києві. www.pallotyni.kiev.ua. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 9 квітня 2017.
  11. ↑ Konopczyński W. Czaplic Celestyn, h. Kierdeja (1723—1804) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — T. IV, zeszyt 16. — S. 167. (пол.)
  12. ↑ Majewski W., Natoński B. Mokrski (Hanczel, Hąnczel Henczel-Mokrski) Andrzej (1598—1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — T. XXI/3 zeszyt 90. — S. 599—600. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ковалів В. Колегіум єзуїтів в Острозі. — С. 181—183.
  • Кулаковський П. Острозькі храми як місця поховання князів і шляхти у першій половині XVII с. // Наукові записки. Серія «Історичне релігієзнавство». — Випуск 5. — С. 122—133.
  • Шевченко Т. Острозький колегіум єзуїтів. — С. 85—88.
  • Шевченко Т. (Київ). Доми товариства ІСУСА, їх фундатори і благодійники на УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ Речі Посполитої: 1572—1647. — С. 86—92.
  • Grzebień L. Rudnicki Przemysław Jakub h. Lis (1584—1650) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademja Nauk, 1991. — T. XXXII/4. — Zeszyt 135. —  — S. 644—646. (пол.)
  • Ostróg // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 682—686. (пол.)
  • Ostróg // Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995, Oprac. Ludwik Grzebień i inni. — Kraków 2004. — S. 482—483. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Колегіум_єзуїтів_(Острог)&oldid=39993818