Колотвін Олександр Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колотвін Олександр Вікторович
 Солдат
Загальна інформація
Народження18 листопада 1984(1984-11-18)
П'ятихатки
Смерть16 серпня 2014(2014-08-16) (29 років)
Хрящувате
Псевдо«Саха»
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військТериторіальна оборона
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Олекса́ндр Ві́кторович Колотвін (18 листопада 1984 — 16 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1984 року в місті П'ятихатки (Дніпропетровська область). Учасник війни в Афганістані. Працював кухарем, був майстром з приготування піци в підприємстві «Портфоліо» (2006—2009). Уболівав за ФК «Дніпро».

Брав активну участь у подіях Революції Гідності. У часі війни з травня 2014-го — доброволець, оператор, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар», псевдо «Саха». Брав участь в визволенні міста Щастя, селища Металіст, Лутугиного. Під селом Георгіївка зазнав кульового поранення ноги.

Загинув 16 серпня 2014 р. під час виконання бойового завдання під Хрящуватим — у Івана поцілив уламок бомби.[1] Тоді ж загинули Володимир Юричко, Дмитро Дібрівний, старший лейтенант Пилип Слободенюк. Зазнав смертельного поранення в серце.

Без Олександра лишились кохана дівчина, син, батьки Надія Василівна і Віктор Кузьмич.

Похований у місті П'ятихатки.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
  • відзнакою Київської міської Спілки ветеранів Афганістану "Орденом 3-го ступеня «Слава і честь», (за вагомий внесок у звільнення Луганщини від сепаратистів, 28 липня 2014)
  • нагороджений відзнакою Всеукраїнської громадської організації "Спілка ветеранів та працівників силових структур України «ЗВИТЯГА» «Орденом „За вірність присязі“» (3 квітня 2015, посмертно)
  • відзнакою «Зірка „Герой козацтва“» (посмертно) за вагомий внесок у звільнення Луганщини від сепаратистів
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 7, місце 41.
  • Вшановується 16 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. За інформацією «Книги пам'яті загиблих» і Олександра Донія [1] [Архівовано 15 серпня 2017 у Wayback Machine.], загинув 16 серпня. Але загибель згадується одночасно з Володимиром Юричком і Пилипом Слободенюком, що загинув 14 серпня.
  2. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях! В Міноборони вшанували загиблих захисників

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]