Конкордат
| Конкордат | |
 Укладання конкордату з Сербією 1914 р. | |
| Країна |
.svg){kind=small} Ватикан |
|---|---|
Конкорда́т (лат. concordatum — угода) — договір між папою римським як главою держави й Римо-католицької церкви та іншою католицькою державою, який регулює правовий стан Римо-католицької церкви в даній державі, а також відносини цієї держави зі святим престолом.
Історично, найімовірніше інститут конкордату був започаткований задля захисту церкви від утисків держави. У конкордатах доби Середніх Віків переважала політико-релігійна концепція юрисдикційного дуалізму — стверджувалось, що єдине людське суспільство перебувало під двома владами: церковною та державною. Першим конкордатом вважається Вормський конкордат — підписаний 1122 та ратифікований 1123 року договір між Калікстом II Папою Римським та імператором Священної Римської Імперії Генріхом V, що припинив боротьбу за інвеституру, забезпечив мир між церквою та державою та зобов'язав короля повернути Папі Римському та церквам захоплене майно.[1]
Договори з некатолицькими урядами називаються конвенціями. Але в XIX ст. через зміни політичної карти Європи чітка різниця між цими типами договорів зникла.
Різновиди[ред. | ред. код]
За метою:
- дружби
- миру
- співпраці
За суб'єктами:
- папські
- соборові
- єпископські
За формою:
- з папською Буллою
- подвійним одночасним і незалежним документом
- з двостороннім актом
За терміном дії:
- обмежені в часі
- необмежені в часі[1]
Відомі конкордати[ред. | ред. код]
- Вормський конкордат
- Конкордат Наполеона
- Латеранські угоди
- Зібенконкордат
- Рейхсконкордат
- Конкордат 1940 року
- Конкордат 1953 року
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Онищук, С. В. Конкордатна система – модель відносин між церквою та державою (PDF). academy.gov.ua. Архів оригіналу (PDF) за 26 червня 2015.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Н. С. Рубльова.. Конкордат [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 28. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- П. Л. Яроцький. Конкордат [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- М. Г. Капітоненко. Конкордат // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760 с. ISBN 966-316-039-X
- М. Капітоненко. Конкордат // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с. 350 ISBN 978-966-611-818-2
Посилання[ред. | ред. код]
- Конкордат // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Конкордат [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 702. — 1000 екз.
|
|
Це незавершена стаття про Ватикан. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |