Костел святого Станіслава (Нижнів)
| Костел святого Станіслава | |
|---|---|
 костел монастир до 1905 року | |
| Тип споруди | церква |
| Сучасний статус | втрачений |
| Розташування | .svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща →  СРСР, Нижнів (нині село, Тлумацький район) |
| Архітектор | Павел Гіжицький |
| Скульптор | Матвій Полейовський |
| Засновник | Станіслав Вінцентій Яблоновський |
| Стиль | бароко |
| Належність | РКЦ |
 Костел святого Станіслава у Вікісховищі | |
Костел Святого Станіслава, або костел паулінів — колишній храм Львівської архідієцезії РКЦ в Україні, який існував у містечку Нижнів (нині село, Тлумацька міська громада, Івано-Франківська область, Україна).
Костел, який існував у Нижневі, не витримав татарських набігів у 1620—1630-х роках. Під час канонічної візитації львівського латинського архієпископа Яна Скарбека 1721 року на його місці був пам'ятний хрест.[1] У 1740 році дідич Станіслав Вінцентій Яблоновський створив парафію РКЦ в Нижневі.[2]
Відомий львівський сницар Матвій Полейовський у 1770-х роках виготовив доволі скромний новий вівтар для костелу паулінів у Нижневі-над-Дністром, який, як і храм, не зберігся. Правдоподібно, фундатором виготовлення цього вівтаря був тодішній дідич Нижнева князь Антоній Барнаба Яблоновський.[3]
Храм відновлений та консекрований (освячений) у 1842 році як костел святого Станіслава[2] (тоді львівським архієпископом був Франтішек Піштек).
Костел мав дві вежі на фасаді, мав більше, ніж три кондигнації.[4]
В українській історичній літературі нижнівські монастирі не досліджували, є дослідження польських вчених. Монастирі Нижнева, які існували тут протягом XII—XIII — першої половини XX ст., до нинішнього дня не зберегли. Зокрема, втрачено римо-католицький монастир (кляштор) оо. паулінів, фундований у січні 1740 року дідичем Станіславом Вінцентієм Яблоновським (воєводою равським[5]). У лютому 1740 року в монастирі з'явились кілька ченців. У березні 1742 року призначили пріора монастиря паулінів. Фундацію монастиря 1764 року затвердив львівський латинський архиєпископ Вацлав Геронім Сераковський.
2 лютого 1786 року уряд Габсбурзької монархії видав розпорядження про те, що монастир має бути «скасований» (закритий).[5]
1881 року рада згромадження сестер-непорочниць прийняла проект засновниці Марцеліни Даровської, за яким колишній монастир паулінів ставав навчальним закладом для дітей з родин, які постраждали за участь у січневому повстанні 1863 року. 24 травня 1881 року в дідича графа Теодора Лянцкоронського було викуплено ґрунт кляштору, 1883 року відкрито школу, каплицю.
Під час Першої світової війни монастир перебував у руках різних армій, був пограбований. 1926 року проведено ремонт. 14 жовтня 1939 року черниці вимушено підписали зречення від кляштору, 1 листопада покинули його, літургічні предмети заховали у пивницях та в парафіян (досі не віднайдені). 16 липня 1941 року черниці повернулись до монастиря (разом з приходом гітлерівців). 1944 року монастир горів, більшість сестер евакуювалися до Шиманува. У серпні 1944 року загинули 2 черниці-непорочниці, в березні 1945 року — 2 черниці-юзефитки; зокрема, сестру Францішку Косьоровську облили бензином і спалили живцем.[6]
Територію колишніх костелу та монастиря використовує фірма «Галичина-проект» для складування видобутої поблизу берегів Дністра піщано-гравійної суміші («шутр»).
- ↑ Betlej A. Kościoł parafialny p.w. Św. Stanisława… — S. 231.
- ↑ а б Niżniów… — S. 170.
- ↑ Hornung Z. Polejowski Maciej (2 poł. XVIII w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1982. — T. XXVII/2. — Zeszyt 113. — S. 290. (пол.)
- ↑ Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej [Архівовано 1 травня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 242.
- ↑ а б Betlej A. Kościół parafialny p.w. Św. Stanisława… — S. 230.
- ↑ Betlej A. Kościoł parafialny p.w. Św. Stanisława… — S. 230—231.
- Betlej A. Kościoł parafialny p.w. Św. Stanisława biskupa i Św. Jana Chrzciciela oraz klasztor SS. Niepokalanek (dawniej OO. Paulinów) w Niżniowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2006. — T. 14. — 584 s., 866 il. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. І). — ISBN 83-89273-42-X. (пол.)
- Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — 163 s. — S. 48—49. (пол.)
- Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 169—298. (пол.)
- Niżniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 169. (пол.) — S. 169—170. (пол.)
- Niżniów, mstko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 386. (пол.) — S. 386. (пол.)
