Перейти до вмісту

Костянець парасольковий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Костянець парасольковий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
суперастериди
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Гвоздичні (Caryophyllaceae)
Триба: Alsineae
Рід: Костянець (Holosteum)
Вид: Костянець парасольковий
Holosteum umbellatum
L., 1753
Посилання
Вікісховище: Holosteum umbellatum
Віківиди: Holosteum umbellatum
EOL: 488211
IPNI: 301475-2
ITIS: 503057
NCBI: 325497

Костянець парасольковий[1], костянець зонтичний[2] (Holosteum umbellatum) — вид рослин з родини гвоздичних (Caryophyllaceae); зростає у Північній Африці, Європі, Азії. Етимологія: лат. umbella — «зонтик, парасолька», atus — суфікс дієприкметника[3].

Однорічна рослина 8–25 см заввишки. Рослини голі або вгорі залозисто запушені. Приквітки й нижні частини квітконіжок завжди голі. Пелюстки по довжині рівні чашолисткам або трохи довше. Тичинок 3–5[2]. Стебла прямостоячі, прості або гіллясті. Прикореневі листки звужені в черешки, обернено-ланцетні; стеблові сидячі, еліптичні, 1–3 см × 3–6 мм, знизу запушені, поля війчасті, вершини гострі. Суцвіття — зонтик. Чашолистки довгасті, 3–4 мм. Пелюстки білі або блідо-рожеві. Коробочка циліндрична, дещо звужена вгорі, приблизно вдвічі довша від чашолистків. Насіння червонувато-коричневе, 0.5–1 мм. 2n = 20[4].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширений у Північній Африці (Алжир, Марокко, Туніс), більшій частині Європи, в західній і середній Азії й на схід до Сіньцзяну та Західних Гімалаїв; регіонально вимерлий у Великій Британії; інтродукований до США, Аргентини, ПАР[5][6][7][4].

В Україні вид зростає на степах, сухих схилах — майже на всій території, спорадично[2].

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Holosteum umbellatum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 69. (рос.)(укр.)
  3. Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 26.10.2019. (англ.)
  4. а б Flora of China. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 26.10.2019. (англ.)
  5. Plants of the World Online / Kew Science. Архів оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 26.10.2019. (англ.)
  6. Germplasm Resources Information Network. Процитовано 26.10.2019. (англ.)
  7. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 26.10.2019. (англ.)