Костянтинів (Роменський район)
| село Костянтинів | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Сумська область | ||
| Район | Роменський район | ||
| Громада | Недригайлівська селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA59060090270058752 | ||
| Облікова картка | Костянтинів | ||
| Основні дані | |||
| Населення | 58 (2010) | ||
| Поштовий індекс | 42137 | ||
| Телефонний код | +380 5455 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 50°51′25″ пн. ш. 33°47′50″ сх. д. / 50.85694° пн. ш. 33.79722° сх. д.Координати: 50°51′25″ пн. ш. 33°47′50″ сх. д. / 50.85694° пн. ш. 33.79722° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
152 м | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 42100, Сумська обл., Роменський р-н, селище Недригайлів, вул. Сумська, буд. 4 | ||
| Карта | |||
  Костянтинів | |||
 Костянтинів | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Костянти́нів — село Роменського району Сумської області (Україна) на річці Сула. Населення - 58 осіб. Входить до складу Недригайлівської селищної громади.
Село Костянтинів знаходиться на правому березі річки Сула в місці впадання в неї річки Хусь, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Бродок, нижче за течією на відстані 3 км розташоване село Ракова Січ, на протилежному березі — села Курмани і Березняки. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера.
Містечко засновано Яремою Вишневецьким у першій половині 17 століття на території Речі Посполитої.
До 1648 на схід від села проходив державний кордон між Річчю Посполитою та Московським царством, а до 1781-го — кордон між Гетьманщиною та Слобідською Україною.
У 17 ст. Костянтинів був торговельним містечком на важливому Ромоданівському шляху. Його населення тоді становило 17 тисяч мешканців.
|
«Містечко Костянтинів розходилося двома ярами — Попівка й Морозівка. Назви ті й досі збереглися, — розповідає колишній директор початкової школи у Костянтинові Микола Демченко. — І якраз через околиці поселення проходив кордон між Польщею та Росією. Бачили ж у Кулішівці відомий пам’ятник мамонту? На ньому написано, що тут був кордон. Тільки «Польща» — з великої літери, а «Росія» — з маленької. Чого так? Чи справді помилка, чи граф Головкін умисне «помилився», — хто зна? Далі там ще є байрак, називається Полулях — напівполяк значить. А село захищає Мазепина гора, за розповідями, на ній колись зупинявся Мазепа. Вона закривала Костянтинів від вітру. З іншого боку село обтікає річка Сула, колись судноплавна. Красиві місця...».
Після визвольних війн польську фортецю тут зруйнували, стала в селі козацька сотня. Кажуть, прославлений Максим Кривоніс тоді заїздив у Костянтинів...[1] |
|
Після відокремлення України від Польщі, Костянтинів став центром нової адміністративної одиниці Гетьманщини — Костянтинівської сотні Лубенського полку. Останнім сотником тут був відомий український державний діяч Степан Полетика, особистий приятель Гетьмана Кирила Розумовського.
З 1750-х рр. відома печатка Костянтинівської сотні з гербом: зображенням хреста, поставленого над перехрещеними шаблею та списом.
У ХІХ столітті містечко занепало й скоротилося до розмірів невеликого села. Його власниками були графи Головкіни, згодом — графи Хвощинські.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1923—1933 та 1946–1947 роках.
До 2016 року орган місцевого самоврядування — Кулішівська сільська рада.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Недригайлівської селищної громади[2].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Недригайлівського району, село увійшло до складу новоутвореного Роменського району[3].
Ще в середині 17 століття тут стояла дерев'яна парафіяльна Василівська церква. 1780 року за указом митрополита Київського її розібрали і коштом графа Івана Головкіна звели нову, теж дерев'яну — Успіння Богородиці з бічним вівтарем святого Василія Великого. 1826 року з невідомих причин її теж розібрали і вже коштом Юрія Головкіна та частково, як свідчить закладна дошка сільської громади, звели цегляний храм — тридільний, однобанний. Він поєднав традиції української церковної архітектури, риси загальноімперського класицизму та впливи романтизму. За свідченням фахівців, це рідкісна за цільністю образу й досконалістю пам'ятка пізнього провінційного класицизму.
Храм закрили у 1930-х рр. представники окупаційної більшовицької адміністрації — його перетворили на зерносклад. Відновлений у 2007-2009. Перша (після відновлення) служба відбулася в серпні 2007 року. 28 серпня 2009 р. в церкві Успіння Пресвятої Богородиці освятили нові хрести.
28 серпня 2018 року святкову службу правив архієпископ Сумський і Охтирський Української православної церкви владика Мефодій з кліром[4].
- ↑ «Недригайлів сьогодні» (Сумська обл.): Молитва над Костянтиновом. Архів оригіналу за 5 липня 2019. Процитовано 16 вересня 2018.
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області». kmu.gov.ua. Процитовано 25 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Ярмоленко Тетяна Відроджуємо традиції // Сумщина. — 2018. — № 36. — 6 вересня. — С. 1.
- Погода в селі Костянтинів [Архівовано 27 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Алла Федорина. Молитва над Костянтиновим // Україна молода, №4, 12.01.2011 [Архівовано 18 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Ігор Скрипченко, Іван Оборовський. Недригайлівщина: у дзеркалі історії. Суми, 2010. С. 68-69.
