Очікує на перевірку

Кунгурцев Євген Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Максимович Кунгурцев
рос. Евгений Максимович Кунгурцев
Народження3 жовтня 1921(1921-10-03)
Іжевськ
Смерть11 травня 2000(2000-05-11) (78 років)
Бердянськ
ПохованняБердянськ
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
ОсвітаВища військова академія імені К. Є. Ворошилова (1957) і Balashov Higher Military Aviation School of Pilotsd (1942)
Роки служби1940—1968
ПартіяВКП(б)
Звання Генерал-майор авіації (1964)
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Богдана Хмельницького III ступеня Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
CMNS: Кунгурцев Євген Максимович у Вікісховищі

Євген Максимович Кунгурцев (3 жовтня 1921, Іжевськ — 11 травня 2000, Бердянськ) — радянський військовий льотчик, двічі Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир ланки і ескадрильї 15-го гвардійського штурмового авіаційного полку 277-ї штурмової авіаційної дивізії. Генерал-майор авіації (1964).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 3 жовтня 1921 року в місті Іжевську (Удмуртія) в сім'ї робітника. Росіянин. Член ВКП (б) / КПРС з 1943 року. Закінчив неповну середню школу в 1939 році. У Червоній Армії з 1940 року. У 1942 році закінчив Балашовский військову авіаційну школу пілотів.

На фронтах радянсько-німецької війни з лютого 1943 року. Воював на Ленінградському і 3-му Білоруському фронтах, був льотчиком, старшим льотчиком, командиром ланки, заступником командира і командиром ескадрильї 15-го гвардійського штурмового авіаційного полку.

До жовтня 1944 року гвардії лейтенант Є. М. Кунгурцев здійснив 176 бойових вильотів, збив особисто 1 і в групі 6 літаків противника. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1945 року за бойові подвиги і проявлені мужність і відвагу гвардії лейтенанту Кунгурцеву Євгену Максимовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6233).

До середини лютого 1945 року гвардії старший лейтенант Кунгурцев Є. М. здійснив 210 бойових вильотів на розвідку і штурмовку, опорних пунктів, аеродромів, скупчень військ і техніки противника, завдавши йому значних втрат; в повітряному бою збив ворожий літак. У березні 1945 року, будучи тяжко пораненим, Є. М. Кунгурцев потрапив у полон, втік і повернувся до своєї частини. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1945 року за нові бойові подвиги гвардії старший лейтенант Кунгурцев Євген Максимович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 42).

Учасник Параду Перемоги 24 червня 1945 року[1]. Після війни — інспектор-льотчик авіаційного з'єднання, командир авіаполку і дивізії. У 1952 році полковник Кунгурцев Є. М. закінчив Військово-повітряну академію, а в 1957 році — Військову академію Генерального штабу.

З 1968 року Є. М. Кунгурцев — в запасі, а потім — у відставці. Жив у місті Бердянську. Очолював професійно-технічні училища №№ 4, 25, пансіонат «Лазурний», піонерський табір «Юний хімік», міську організацію ветеранів[2]. Мав звання почесного громадянина міста Бердянська, а в 1999 році був названий «Бердянцем року», отримавши «велику нагороду» відповідного конкурсу.

Помер 11 травня 2000 року, похований на кладовищі неподалік моря.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна (23.02.45), 4 орденами Червоного Прапора (12.10.43, 17.06.44, 02.08.44, 22.02.68), орденами Богдана Хмельницького третього ступеня (№ 2217 від 14.03.45), Олександра Невського (№ 11984 від 02.11.44), Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.04.85), орденом Трудового Червоного Прапора (04.06.81), 2 орденами Червоної Зірки (26.07.43, 30.12.56), медалями.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка в Бердянську

Бронзовий бюст Кунгурцева Є. М. встановлено на його батьківщині — в Іжевську, ім'ям Героя названа вулиця в місті Воткінську (Удмуртія). На будинку де він жив в місті Бердянськ по вулиці Шмідта, 14 встановлена меморіальна дошка. На його честь один з бердянських пасажирських теплоходів названо «Генерал Кунгурцев», а територію над морем, де він проживав, іменували «дачею Кунгурцева»[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Сайт Іжевська[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
  2. ↑ Сайт Блоку Степаненко «Бердянська громада». Архів оригіналу за 25 грудня 2010. Процитовано 6 травня 2010.
  3. ↑ Історія України. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 травня 2010.

Література

[ред. | ред. код]
  • Кунгурцев Євген Максимович // Герої – освітяни і науковці України / Упоряд. О.А. Сай та ін. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Генеза, 2012. – с. 101-103. ISBN 978-966-11-0226-1.
  • Буров А. В. Твои Герои, Ленинград. 2-е изд., доп. Л.: Лениздат, 1970(рос.)
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987(рос.)
  • Дважды Герои Советского Союза. — М.: Воениздат, 1973.(рос.)
  • Люди бессмертного подвига. Книга 1. М., 1975(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кунгурцев_Євген_Максимович&oldid=35119763