Курт Фрайвальд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Курт Фрайвальд
нім. Kurt Freiwald
Народився29 жовтня 1906(1906-10-29)[1]
Берлін, Німецький Райх або Шонебергd, Темпельгоф-Шенеберг, Берлін, Німецький Райх[1]
Помер12 грудня 1975(1975-12-12) (69 років)
Марбург, Гессен, Німеччина
Діяльністьпідводник, солдат, офіцер, офіцер ВМФ Німеччини
Знання мовнімецька[1]
УчасникДруга світова війна[1]
Військове званняадмірал флотилії і капітан 1-го рангу[d][1]
Нагороди
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Бронзовий Іспанський хрест з мечами
Бронзовий Іспанський хрест з мечами
Орден морських заслуг (Іспанія)
Орден морських заслуг (Іспанія)
Офіцер ордена Корони Італії
Офіцер ордена Корони Італії
Офіцер ордена «Святий Олександр»
Офіцер ордена «Святий Олександр»
Офіцерський хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Офіцерський хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Орден Хреста Свободи 3-го класу з мечами
Орден Хреста Свободи 3-го класу з мечами
Орден Корони короля Звоніміра
Орден Корони короля Звоніміра
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Фронтова планка підводника в бронзі
Фронтова планка підводника в бронзі
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Командор ордена За заслуги перед ФРН
Нагрудний знак підводника
Нагрудний знак підводника

Курт Фрайвальд (нім. Kurt Freiwald; 29 жовтня 1906, Берлін — 12 грудня 1975, Марбург) — німецький офіцер-підводник, капітан-цур-зее крігсмаріне, адмірал флотилії бундесмаріне.

Біографія

[ред. | ред. код]

1 квітня 1925 року вступив на флот. З 18 липня 1935 по 3 жовтня 1937 року — командир підводних човнів U-21 і U-7, одночасно з 22 листопада по 20 грудня 1936 і з 3 червня по 25 липня 1937 року — U-33. Як командир U-33 брав участь у громадянській війні в Іспанії, діяв біля узбережжя Іспанії і Португалії. З 4 жовтня 1937 року — референт штабу ОКМ в Берліні з питань підводних частин та Іспанії.

З 1 жовтня 1938 року — ад'ютант Еріха Редера. З 1 вересня по 31 жовтня 1943 року пройшов курс командира човна. З 1 листопада 1943 року по 5 травня 1945 року — командир U-181, на якому здійснив 2 походи (разом 225 днів у морі). Всього за час бойових дій потопив 5 кораблів загальною водотоннажністю 35 067 тонн.

Дата Назва корабля Тип Тоннаж Вантаж Екіпаж Загинули Країна
1 травня 1944 Janeta Торговий пароплав 5,312 Баласт 48 14 Британська імперія
19 червня 1944 Garoet 7,118 Вугілля, цукор і 1000 тонн арахісу 99 89 Нідерланди
15 липня 1944 Tanda 7,174 5600 тонн генеральних вантажів, у тому числі 800 тонн копри і жиру 216 19 Британська імперія
19 липня 1944 King Frederick 5,265 6600 тонн солі і пошти 56 27
2 листопада 1944 Fort Lee Турбінний танкер 10,198 93 000 барелів мазуту 75 25 США

9 травня 1945 року інтернований японськими військами в Сінгапурі. Після капітуляції Японії взятий в полон британськими військами. 13 листопада 1947 року звільнений.

1 липня 1956 року вступив в бундесмаріне. З вересня 1956 року служив у Федеральному міністерстві оборони в Бонні, одночасно в липні-серпні 1956 року служив в навчальному штабі A у Зонтгофені, з 5 серпня по 30 вересня 1956 року пройшов курс перекладача в університеті Майнца, з 30 квітня по 7 липня 1957 року служив у військово-морському училищі в Флесбурзі-Мюрвіку. 16 листопада 1957 року відправлений в резерв. З 1 лютого 1958 року — начальник 1-го підвідділу (Персонал та внутрішнє управління) Федерального міністерства оборони[2]. В жовтні 1960 року пройшов інформаційний курс НАТО в Парижі. З 28 лютого 1961 року — начальник штабу командування ВМС «Схід». З квітня 1962 по початок 1964 року — командувач ВМС на Північному морі[3], одночасно з жовтня 1963 по вересень 1965 року — командир бази флоту. 1 жовтня 1965 року вийшов у відставку.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 71. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
  2. ↑ Hans H. Hildebrand: Die deutschen Kriegsschiffe: Biographien: ein Spiegel der Marinegeschichte von 1815 bis zur Gegenwart. 7, Koehler, ISBN 3782202678, S. 143.
  3. ↑ Friedrich Giese, Fritz Ernst Giese: Kleine Geschichte der deutschen Flotte. Haude & Spenersche Verlagsbuch-handlung, S. 190 (https://books.google.com/books?id=v1s7AQAAIAAJ&newbks=).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Курт_Фрайвальд&oldid=42158410