Куций Леонід Миронович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Куций Леонід Миронович
Леонід Куций
Народився12 листопада 1940(1940-11-12) (84 роки)
Великий Лазучин, Теофіпольський район, Кам'янець-Подільська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Місце проживанням. Вінниця Вінницька область з 1982 р.
ДіяльністьУкраїнська література
Відомий завдякипоет-гуморист, сатирик, публіцист
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
Нагороди

Ку́ций Леоні́д Миро́нович нар. 1940, с. Великий Лазучин Теофіпольського району Хмельницької області — український поет-гуморист, сатирик, публіцист. Член Національної спілки письменників України з 2003 р.[1]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 12 листопада 1940 р. у с. Великий Лазучин Теофіпольського району Хмельницької області в сім'ї колгоспників. Після закінчення в 1957 р. Базалійської середньої школи розпочав трудову діяльність обліковцем на тваринницькій фермі колгоспу «Нове життя» в рідному селі. У 1958 р. вступив у Новоград-Волинське авіаційне військове училище. Звідси переведений у Вольське авіаційне військове технічне училище, яке закінчив у 1961 році. Проходив службу на офіцерських засадах Збройних Сил СРСР. Закінчив Московську військову політичну академію (1977). Служив на посадах заступника начальника командного пункту ракетної дивізії, заступника командира військової бази, заступника командира експериментальної випробувальної частини ракетно-космічного управління Південного полігону, заступника командира ракетного полку стратегічного призначення, заступника начальника школи прапорщиків у навчальному центрі РВСП. Після звільнення із збройних сил у 1985 р. у званні підполковник — на педагогічній роботі в училищі цивільної авіації, в автомобільній школі з підготовки водіїв-механіків пересувних ракетних комплексів. Закінчивши Вищі центральні ордена Червоної Зірки курси Цивільної оборони, працював викладачем на обласних та республіканських курсах ЦО при Управлінні з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Вінницької облдержадміністрації. З 2002 по 2007 рік — на посаді помічника народного депутата України. З 2008 року — на творчій роботії.[2]

Літературна діяльність

[ред. | ред. код]

Автор півтора десятка гумористичних, сатиричних і ліричних поетичних збірок, а також книг для дітей. Серед основних — «Вуха без капелюха» (1995), «Замакітрений макогін» (1998), «Веселий Петрик» (2000), «Дебільний осел» (2000), «Калікографія» (2001), «Двоюрідна кума» (2001), «Колоски» (2002), «Тези на протезах» (2003), «Бараняча цидула» (2004), «Відгомін епохи» (2004), «Персонажі без камуфляжів» (2006), «Милосердна киця» (2008), «Струни серця» (2008, у співавторстві з композитором Колотієм В. П.), «Статури з натури» (2009), «Як величати?» (2011), «Анкета від шкета» (2013), «Стежина долі» (2013).[3] Численні публікації у періодиці — журналі «Перець», газетах «Віта», «Гаківщина», «Камертон», «Вінниччина», «Громада і закон» та ін.[4]

Підсумком творчої діяльності Леоніда Куцого в 1995 – 2005 роках стала книга вибраних творів «Персонажі без камуфляжів», видана у Вінниці. Вона свідчить, що автор справді відбувся як письменник. Леонід Куций у своїй творчості тяжіє до узагальнених, типових образів сучасності. Сатира і гумор письменника зриває з «героїв» наших днів їхні маскувальні камуфляжі, оголює суть, показує справжні обличчя й натури, аби ми таки впізнали їх, дали їм оцінку по заслузі

Василь Горбатюк, директор Хмельницького обласного літературного музею, голова Хмельницької обласної організації Національної спілки письменників України[5]

Член НСПУ (з квітня 2003 р.), член НСЖУ (з 2001 р.), член Всеукраїнської асоціації письменників сатириків-гумористів «Весела Січ»,[6] керівник (курінний отаман) Вінницького куреня гумористів імені Степана Руданського (з 2006 р).[7]

Нагороди і почесні звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6. Сторінка 250.
  2. [[https://web.archive.org/web/20131202233514/http://krasnoslov.org.ua/kutsyj-leonid-myronovych/ Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] Біографія Л. М. Куцого на сайті Вінницької письменницької організації]
  3. Леонід Куций // Квіт подільського слова: антол. тв. сучас. письм. Вінниччини / за ред. В. С. Рабенчука. — Вінниця, 2010. — С. 223–236: портр.
  4. Біографія Л. М. Куцого на сайті [[Теофіполь]]ської ЦРБ. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 29 вересня 2013.
  5. Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Миколи Островського. Краєзнавчий календар
  6. Біографія Л. М. Куцого на сайті «Слово». Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 29 вересня 2013.
  7. Л. М. Куций на сайті [[Вінниця|Вінницької [Архівовано 3 жовтня 2013 у Wayback Machine.] центральної дитячої бібліотеки]]]
  8. [[Каменюк Михайло Феодосійович|Михайла Каменюка]] знову обрали керівником [[Вінницька обласна організація НСПУ|письменників Вінниччини]] // 20 хвилин. — 2012. — 26 січня. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 7 листопада 2013.
  9. Леонід Куций і Людмила Любацька — лауреати «Кришталевої вишні» // Сайт Вінницької обласної організації НСПУ «Краснослов». — 2016. — 15 вересня.
  10. Поет-гуморист Леонід Куций став лауреатом літературної премії ім. Степана Олійника. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 24 травня 2021.

Джерела і література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]