Базалія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Базалія
Будівля селищної ради.
Будівля селищної ради.
Країна Україна Україна
Область Хмельницька
Район/міськрада Теофіпольський
Рада Базалійська селищна
Код КОАТУУ: 6824755300
Облікова картка Облікова картка на сайті ВРУ 
Основні дані
Засноване 1570
Перша згадка 1574
Магдебурзьке право 1578
Статус з 1957 року
Площа 4,703 км²
Населення 1767 (01.01.2012)[1]
Густота 375,7 осіб/км²
Поштовий індекс 30650, 30651
Телефонний код +380 3844
Географічні координати 49°43′04″ пн. ш. 26°28′15″ сх. д. / 49.71778° пн. ш. 26.47083° сх. д. / 49.71778; 26.47083Координати: 49°43′04″ пн. ш. 26°28′15″ сх. д. / 49.71778° пн. ш. 26.47083° сх. д. / 49.71778; 26.47083
Водойма ріка Случ
Відстань
Найближча залізнична станція: Війтівці
До станції: 30 км
До райцентру:
 - автошляхами: 18 км
Селищна влада
Адреса 30650 Хмельницька обл., Теофіпольський район, смт Базалія, вул. Леніна, 21
Голова селищної ради Білоус Євгеній Анатолійович
Карта
Базалія is located in Україна
Базалія
Базалія
Базалія is located in Хмельницька область
Базалія
Базалія

Commons-logo.svg Базалія у Вікісховищі

Базалі́я — селище міського типу в Україні, в Теофіпольському районі Хмельницької області. Розташоване у верхів'ях річки Случі (притока Горині), за 30 км від залізничної станції Війтівці на лінії ГречаниТернопіль, за 18 км на південь від районного центру.

Назва[ред.ред. код]

Єдина версія щодо походження назви містечка виводить її від імені засновника Базалії князя Василя Костянтина Острозького. Спершу містечко мало назву Базилея Руська[2] (лат. Basylea Russiae[3], від латиномовного варіанту імені Василь — Basilius), а вже згодом назва трансформувалася у сучасний варіант — Базалію.[4] Назва Базилія вживалася до кінця XVIII століття (в імператорському указі від 5 (16) липня 1795 року про розділ губерній на повіти повіт названо Базилійським[5], а вже в указі від 22 січня (2 лютого) 1796 року щодо затвердження гербів повітових центрів нових губерній місто назване Базалією[6]).

Щодо сучасного наголосу назви селища, то існують дві різні тенденції — одна підтримується чинними словниками, інша є поширеною розмовною практикою серед мешканців селища. Сучасний орфографічний словник вказує наголос на передостанній склад — Базалі́я.[7] Однак мешканці самої Базалії і довколишніх сіл при розмові роблять наголос на другий склад — База́лія.

Географія[ред.ред. код]

Відстані до найближчих міст і смт
Нас. пункт Відстань,
км
Теофіполь 18
Війтівці 29
Чорний Острів 36
Красилів 37
Волочиськ 42
Антоніни 43
Ланівці 46
Хмельницький 56
Сатанів 60
Старокостянтинів 72
Став на притоці Случі.

За геоморфологічним районуванням Базалія розмістилася на підвищеній лесовій частині Волині у Подільській височині.

Річка Случ, у верхів'ях якої розкинулася Базалія, бере свій витік біля села Червоний Случ Теофіпольського району, омиває селище з півдня і сходу. Історично Базалія розташована на двох пагорбах, оточених з двох боків вигином річки, а з третього — струмком. Підвищення рельєфу забезпечувало надійний візуальний зв'язок між двома частинами містечка і контроль над будь-якою його частиною і прилеглими територіями.[8]

У межах Базалії в заплаві річки Случі і струмка, що в неї впадає, утворено три стави.

Екологічна ситуація Базалії характеризується як нормальна.[9]

Клімат у Базалії помірно-континентальний.

Історія[ред.ред. код]

Василь Костянтин Острозький — засновник містечка.

Точна дата заснування містечка невідома. Вперше згадується в документі від 1574 року в зв'язку зі спором за ґрунти, на яких розташоване містечко, між Чолганськими і князями Острозькими. Обидві сторони дійшли згоди і Василь Костянтин Острозький назвав містечко власним іменем[10]. Тоді базалійським війтом був Петро Лось[11].

На Базалію неодноразово нападали і спалювали татари, зокрема у 1576 і 1583 роках.

25 березня 1577 року князь Василь Костянтин Острозький надав містечку Базалії магдебурзьке право, а король Стефан Баторій підтвердив це надання 23 вересня 1578 року.[12] Локаційним привілеєм у Базалії дозволено проводити чотири ярмарки на рік і щотижневі торги. Останні відбувалися у суботу[13]. Міщани зобов'язувалися ремонтувати, у разі пошкодження або стихійного лиха, та підтримувати міський став, греблю і млини «бо кожному вони потрібні». Під 1582 роком згадується в'язниця. У 1586 році зведено костел. Під 1597 і 1615 роками згадується Базалійський замок.

Станом на 1615 рік у Базалії вже було 11 вулиць. Найбільшими серед них були — Чаполовська, Війтівська, Спаська, Козлова. У місті нараховувалося близько 475 будинків, церква Святого Спаса, шпиталь і школа, ратуша, ринок на якому було 35 «крамничих комор». У місті мешкали 13 шляхетських родин. Працювали 25 ремісників. Основним заняттям мешканців було сільське господарство. В етнічній палітрі міста переважали українці, але були також поляки і євреї. Місто з трьох боків оточувала вода, з напільного боку було захищене ровом і валом. На валу розташовувався дерев'яний паркан з вісьмома вежами. До міста можна було потрапити через три брами. Місто володіло значною зброєвою потугою.[14][15][16]

Містечко входило до Острозької ординації, відтак перейшло від Острозьких до Заславських, а потім до Санґушків.

Від 1750 року у власності Ігнатія Сапєги, після Кольбушівської трансакції (1753) — разом з волостю і зобов'язанням виставляти 33 вершників для захисту Вітчизни[17]. Центр Базалійської волості, в складі якої нараховувалося близько 30 сіл і хуторів. У межах Кременецького повіту Волинського воєводства.

Влітку 1764 року під Базалією відбулася битва між надвірними підрозділами віленського воєводи Карла Станіслава Радзивіла і російськими військами. Після запеклого опору, оточені волинці, через брак харчів здалися в полон, після чого всі були страчені росіянами[18].

Унаслідок другого поділу Речі Посполитої 1793 року частини Поділля і Волині були приєднані до Російської імперії. На приєднаній території було створено Ізяславське та Брацлавське намісництва (губернії) і Кам'янецьку область.

Базалія на Случі. 1910-ті.

Указом сенату від 1 (12) травня 1795 року на території, що входила до Ізяславської та Брацлавської губерній і Кам'янецької області, було утворено Волинську, Подільську і Брацлавську губернії. У складі Подільської губернії був утворений, зокрема, Базилійський повіт.

1797 року згідно з новим адмінподілом територія повіту перейшла до складу Волинської губернії, повіт був ліквідований, а Базалія перетворена на позаштатне містечко, згодом ставши волосним центром у складі Старокостянтинівського повіту.

Від 30 січня 1847 року у власності Ігнатія Собєщанського, а згодом, як посаг за його дочкою Евеліною, Ледухівських[10][19].

Базалія на військово-топографічній карті 1912 року.

Станом на кінець XIX століття в містечку було 370 дворів, в яких мешкало 2013 душ. Тут було дві православних церкви, костел, синагога, єврейський молитовний дім, училище, школа, 19 крамниць, поташний завод і винарня.[20]

18 липня 1918 року стався протигетьманський виступ, що охопив Базалію, Авратин і Теофіполь. Німецькі війська притримувалися нейтралітету, однак заарештували 14 шляхтичів з Теофіполя, щоб погамувати протести[21][22].

У червні 1919 року в Базалії і околицях відбувалися великі бої незначної Волинської групи Січових Стрільців і 7 Запорізької дивізії з переважаючими силами більшовиків. Осідок місцевих «вільних козаків»[23][24].

Після українсько-радянської війни 1917—1921 років разом з частиною території Волинської губернії Базалія опинилася в складі УСРР, яка 30 грудня 1922 року ввійшла до складу новоствореного Радянського Союзу.

З 7 березня 1923 року по 3 лютого 1931 року Базалія була центром Базалійського району, що входив до Шепетівської округи (до 1930), згодом — Бердичівської округи (1930), а після ліквідації округ був районом республіканського підпорядкування (1930—1931).

10 грудня 1924 року була прийнята постанова ВУЦВК і РНК УСРР «Про встановлення точного списку міст і містечок на Волині», яка затвердила список міст і селищ міського типу Волинської губернії. Базалія не потрапила ні до списку міст, ні до списку смт, таким чином утративши статус містечка.

З 3 лютого 1931 року по 13 лютого 1935 року Базалія входила до Теофіпольського району, який 1932 року ввійшов до складу новоствореної Вінницької області.

З 13 лютого 1935 року по 23 вересня 1959 року Базалія знову була районним центром (до 1937 року — у Вінницькій області, у 1937—1954 — Кам'янець-Подільській, у 1954—1959 — Хмельницькій).

1957 року Базалії надано статус смт.

23 вересня 1959 року були ліквідовані 8 районів Хмельницької області, в тому числі Базалійський. Базалія ввійшла до складу Мануїльського району.

Станом на 1959 рік у селищі були маслозавод, харчокомбінат, птахо-інкубаторна станція, міжколгоспна електростанція, РТС, середня школа, школа робітничої молоді, будинок культури, дві бібліотеки.[25]

Указом Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року були ліквідовані ще 10 районів області, у тому числі Мануїльський. Базалія опинилася в складі Волочиського району.

За новим адміністративним поділом 8 грудня 1966 року Базалія ввійшла до відновленого Теофіпольського району.

Станом на 1974 рік у селищі знаходилися цегельний, хлібний заводи; комбінати: побутового обслуговування та комунальних підприємств; міжколгоспна племінна птахоінкубаторна станція; тваринницький комплекс, відділення районного об'єднання «Сільгосптехніка», дві загальноосвітні школи, лікарня, поліклініка, будинок культури, дві бібліотеки.[26]

Герб містечка[ред.ред. код]

Герб Базалії, прийнятий 1796 року.

Герб Базалії був затверджений 22 січня (2 лютого) 1796 року імператорським указом № 17435.[6] Російський геральдист П. П. фон Вінклер у своїй книзі «Гербы городовъ, губерній, областей и посадовъ Россійской Имперіи, внесенные въ полное собраніе законовъ съ 1649 по 1900 годъ» подає такий опис герба[27]:

« У верхній частині щита герб подільський. У нижній — на знак торгівлі між російськими і закордонними купцями — у блакитному полі дві руки, протягнених одна одній, що лежать на товарах, які зв'язані у два срібні тюки.
Оригінальний текст (рос. дореф.)

Въ верхней части щита, гербъ Подольскій. Въ нижней — в означеніе производившагося торга между Россійскими и заграничными купцами — въ голубомъ полѣ двѣ руки, одна другой подаваемая и положенныя на товарахъ, въ два серебряные тюка связанныхъ.

 »

Герб використовувався до розпаду Російської імперії і був скасований радянською владою.

Влада[ред.ред. код]

Територіальна громада Базалії здійснює місцеве самоврядування через представництво селищної ради.

На виборах 2015 року року на посаду селищного голови обраний Білоус Євгеній Анатолійович, безпартійний, самовисуванець.

Базалійська селищна рада налічує 14 депутатів, з них 9 самовисуванців і 5 представників партій:

  • ПП «За конкретні справи» — 4
  • Аграрна партія України — 1

Демографія[ред.ред. код]

Населення селища за
переписами 1897—2001[28] років
Період Населення  %±
1897 3362
1926 ?
1939 ?
1959 3073 0
1970 3098 +0,8
1979 2751 -11,2
1989 2316 -15,8
2001 2114 -8,7

Від часу заснування в етнічному відношенні Базалія є українським містечком. На початку XVII століття тут зафіксована також незначна кількість мешканців польського і єврейського походження.[15] Загалом на той час тут мешкало близько 3,5 тисяч мешканців.[16]

З кінця XIX століття кількість мешканців містечка сягала чотирьох тисяч.[29] У радянський період демографічна ситуація Базалії різко змінилася в бік свого погіршення. За переписом 2001 року в селищі нараховувалося лише 2114 мешканців.[30]. На 2011 рік кількість мешканців Базалії становить 1835 осіб[31]

Економіка й інфраструктура[ред.ред. код]

Базалійський завод продтоварів.

Основним сектором базалійської економіки є сільське господарство, представлене ТзОВ «Мрія-97 плюс», ТзОВ «Україна-2001» і ФГ «АгроКП». ТзОВ «Мрія-97 плюс» також належить приміщення, в якому збирається селищна рада, і млин. На території селищної ради функціонують 15 різноманітних крамниць. У селищі мають свої відділення «ПриватБанк» і «Державний ощадний банк України».

Є машинно-тракторна станція (МТС), автозаправна станція, електропідстанція.

До середини 2000-х років у селищі діяв Базалійський завод продтоварів, що спеціалізувався на виробництві безалкогольних напоїв (ситро).[32] У жовтні 2006 року підприємство збанкрутувало.[33]

Діє Базалійська районна лікарня.[31]

Через селище проходить автошлях Р48 Білогір'я — Теофіполь — Базалія — Війтівці — Сатанів — Кам'янець-Подільський.

Культура[ред.ред. код]

Дитячий садочок.

У Базалії зареєстрована одна громадська організація — місцеве представництво Організації ветеранів України.

За офіційною інформацією при Базалійському будинку культури функціонують фольклорно-етнографічна група «Джерело», жіноча вокальна група вчителів «Калинонька», вокальна група молоді «Юність», дитяча вокальна група «Струмочок», чоловічий вокальний колектив, хор і дитячий театр.

У Базалії встановлені такі меморіальні об'єкти: пам'ятний знак на честь воїнів-земляків, загиблих під час другої світової війни, пам'ятник на братській могилі радянських воїнів загиблих під час Великої Вітчизняної війни, пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932—1933 років та репресованим, пам'ятник жертвам геноциду українського народу[34], меморіальна дошка фундатору містечкової лікарні, київському підприємцеві Григорію Гладинюку.[35]

У містечку діє православна парафія при Свято-Успенській церкві УПЦ (МП). Два діючих цвинтарі.

Освіта в Базалії представлена дитячим садочком, загальноосвітньою школою I—III ступенів і відділенням Теофіпольського професійного аграрно-промислового ліцею.[31]

Відомі люди[ред.ред. код]

Григорій Гладинюк

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  2. Дмитро Вирський. Річпосполитська історіографія України (XV — середина XVII ст.). Частина 1, с.185
  3. Дмитро Вирський. Річпосполитська історіографія України (XV — середина XVII ст.). Частина 2 (додатки), с.43
  4. J. M. G. Wzmianka o Bazalii na Wołyniu // Ziemia. 1914. T. 5. № 27. S. 419—421; № 28. S. 435—436. (пол.) Процитовано 22.08.2011
  5. Указ № 17352 // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649—1825 гг. Том 23 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 727—728
  6. а б Указ № 17435 // Полное собрание законов Российской Империи. Собрание Первое. 1649—1825 гг. Том 23 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 859—865
  7. Базалі́я — іменник жіночого роду Процитовано 22.08.2011
  8. Гідрографічний фактор в формуванні розпланувально-просторової моделі історичних міст Волині // Містобудування та територіальне планування. — 2005. — Вип. 22. — С. 196—205. Процитовано 22.08.2011
  9. Заставецький Т. Еколого-географічні проблеми розвитку міських поселень Хмельницької області // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія. — № 2. Частина 1. — 2004. — С.191-194. Процитовано 22.08.2011
  10. а б Wołyniak. Spis ważniejszych miejscowości w powiecie starokonstantynowskim na Wołyniu z 32 rycinami. Stary Konstantynów 1910. S. 11-22, 653-84. (пол.)
  11. Андрій Заяць. Війтівська влада у приватних містах Волині XVI — першої половини XVII ст.
  12. Ярослав Ісаєвич. Перша друкарня у Львові.
  13. Заяць А. Є. До історії правової локації волинських міст XVI — першої половини XVII ст. // Архіви України. № 4-5. 2001 Процитовано 22.08.2011
  14. Андрій Заяць. Урбанізаційний процес на Волині в XVI — першій половині XVII ст. Львів 2003.
  15. а б Ірина Рибачок. Інвентар «Подільських» володінь Януша Острозького 1615 року як джерело до вивчення історії міст Процитовано 22.08.2011
  16. а б Атаманенко В., Рибачок І. Структура населення і типологія міст південно-східної Волині (за інвентарями 1615 та 1620 рр.) // Студії і матеріали з історії Волині, 2009. — Кременець — Тернопіль, 2009. — С. 74-85. Процитовано 22.08.2011
  17. Michał Baliński, Tymoteusz Lipiński. Starożytna Polska: pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym. Т. 2. Cz. 2. Warszawa 1845. S. 919. (пол.)
  18. Leon Rzewuski. Kronika Podhorecka, 1706—1779. Kraków, 1860. S. 234. (пол.)
  19. Kwartalnik historyczny. Т. 12. Lwów 1898. S. 614. (пол.)
  20. Базалія // Энциклопедическій словарь, подъ редакціей профессора И. Е. Андреевского. Томъ IIА. Ауто—Банки. — Санкт-Петербургъ : Семеновская Типо-Литографія (И. А. Ефрона), 1891. — С. 681.
  21. Комарницький О. Містечка Південної Волині в контексті Української революції 1917—1920 рр. Процитовано 22.08.2011
  22. Zofia Kossak-Szczucka. Pożoga. Wspomnienie z Wołynia 1917—1919. Kraków 1923. S. 184. (пол.)
  23. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  24. Олександр Удовиченко. Україна у війні за державність. Історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил 1917—1921. Вінніпеґ, 1954. Процитовано 22.08.2011
  25. Базалія // УРЕ, Том 1, 1-е видання
  26. Базалія // УРЕ, Том 1, 2-е видання
  27. Герб Базалії з описом з гербовника Павла фон Вінклера
  28. Для переписів 1959—1979 років дані з сайту webgeo.ru, для 1989 року — з сайту demoscope.ru.
  29. Bazalia // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. (пол.) Процитовано 22.08.2011
  30. Всеукраїнський перепис населення 2001 — Теофіпольський район
  31. а б в Паспорт Базалійської селищної ради Процитовано 22.08.2011
  32. Базалійський завод продтоварів Процитовано 30.08.2011
  33. <Оголошення> // «Голос України», N 187, 7 жовтня 2006 року Процитовано 30.08.2011
  34. Пам'ятники і пам'ятні знаки жертвам Голодомору 1932—1933 років у Теофіпольському районі Процитовано 20.08.2011
  35. Сергій Єсюнін. Меморіальна дошка на пошану меценатові Процитовано 20.08.2011