Очікує на перевірку

Лаокай (провінція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаокай

в'єт. Lào Cai

1 місто, 8 повітів
Адм. центр Лаокай
Країна В'єтнам В'єтнам
Межує з: сусідні адмінодиниці
Лайтяу Хазянг
Єнбай
Юньнань ?
Офіційна мова в'єтнамська
Населення
 - повне 614 595 (2009) (55)
 - густота 96,03 осіб/км² (53)
Етнікон в'єтнамці, мяо, тай, яо, зяй, нунг
Площа
 - повна 6383,9 км² (19)
Висота
 - максимальна 3147,3 м
(гора Фаншипан, найвища точка В'єтнаму і Індокитаю)
 - мінімальна 213 м
Часовий пояс UTC+7
Вебсайт laocai.gov.vn
Код ISO 3166-2 VN-02

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Лаокай

Лаокай (в'єт. Lào Cai) — провінція у північно-західному регіоні В'єтнаму. Площа становить 6383,9 км², населення — 614 595 жителів (2009, перепис)[1]. Адміністративний центр — однойменне місто Лаокай.

В адміністративному відношенні провінція поділяється на 1 місто і 8 повітів. На території Лаокая знаходиться гірський курорт Шапа.

Географія і клімат

[ред. | ред. код]
Залізниця між містами Шапа і Лаокай

Більшу частину території провінції займають гори. Лаокай межує з провінціями Хазянг, Єнбай, Шонла і Лайтяу, а також з Китаєм. На території провінції протікає близько 100 річок, найбільша з яких — Хонгха, яка тече через Лаокай протягом 130 км. На території Лаокай є поклади міді, молібдену, заліза і апатиту.

Клімат провінції характеризується як гірський тропічний, що сильно залежить від мусонів. Сезон мусонів триває з квітня по вересень. Середньорічна температура становить 23°С, тим не менш, у горах температури часто опускаються нижче 0°С. Ліси займають близько 43,9 % території провінції.

Населення

[ред. | ред. код]
Церква у місті Шапа

За даними на 2009 рік населення провінції склало 614 595 жителів, середня щільність населення: 96,03 осіб/км². Міське населення — близько 21 %. На території Лаокай проживає більше 20 різних етнічних груп, серед них (2009, перепис): в'єтнамці — 212 528 осіб (34,58 %); мяо — 146 147 (23,78 %); тай — 94 243 (15,33 %); яо — 88 379 (14,38 %); зяй — 28 606 (4,65 %); нунг — 25 591 (4,16 %), фула — 8 926 (1,45 %), хані — 4 026 (0,66 %) та інші — 6 149 (1,00 %)[2].

Економіка і транспорт

[ред. | ред. код]

Лаокай є однією з найбідніших провінцій В'єтнаму, більше 70 % населення живе за межею бідності. Основу економіки складають сільське та лісове господарство (понад 78 % від економіки провінції). Досить важливу роль відіграє також КПП на кордоні з Китаєм і розвивається туристичний бізнес. Лаокай — найкоротший шлях товарів по шосе з Китаю до країни АСЕАН.[3]

Міжнародна економічна зона Лаокай — це, у першу чергу, сучасний міжнародний прикордонний пункт. Щоб виділити місце для розвитку прикордонних економічних зон, які знаходиться на північ від центру міста, на південь міста були перенесені адміністративні установи міста.[3]

Провінція знаходиться на важливих транспортних шляхах з Ханоя у китайську провінцію Юньнань. Транспорт включає автомобільні дороги й залізниці, а також водні шляхи (головним чином річка Хонгха). Ділянка залізниць Ханой — Лаокай становить 296 км і продовжується далі, зв'язуючись з мережею китайських залізниць. У найближчі роки планується також будівництво у провінції аеропорту, існують проекти по будівництву через Лаокай швидкісної залізниці, завершується будівництво швидкісної автодороги до Ханоя.

Сусідні провінції

[ред. | ред. код]
КНР КНР Хазянг
Лайтяу
Єнбай

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Table 1: Population by urban/rural residence, sex, socio-economic region and province/city, 1/4/2009 [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]. Center for Statistical Information Technology N°I, GSO, Department for Population and Labour Statistics (в'єтн.)(англ.)
  2. Table 5: Population by urban/rural residence, sex, ethnic group, socio-economic region and province/city, 1/4/2009 [Архівовано 10 травня 2018 у Wayback Machine.]. Center for Statistical Information Technology N°I, GSO, Department for Population and Labour Statistics (в'єтн.)(англ.)
  3. а б Прикордонна економічна зона Лаокай — Ілюстрований журнал В'єтнам. Архів оригіналу за 18 квітня 2012. Процитовано 19 жовтня 2012.