Кханьхоа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кханьхоа
в'єт. Khánh Hòa
Ninh Hòa salt production - alt.JPG
2 міста, 7 повітів
Адм. центр Нячанг
Найбільше місто Нячанг, Камрань, Ніньхоа
Країна В'єтнам В'єтнам
Межує з
сусідні адмінодиниці
Фуєн і Ніньтхуан ?
Офіційна мова в'єтнамська
Населення
 - повне 1 157 604 (2009)[1] (30)
 - густота 221,71 осіб/км² (37)
Етнікон в'єтнамці; раглай
Площа
 - повна 5217,6 км² (27)
Висота
 - середня 60
 - максимальна 2062 м
Веб-сайт khanhhoa.gov.vn
LocationVietnamKhanhHoa.png
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Кханьхоа
Фортеця Зьєнкхань (Diên Khánh) — столиця провінції до 1945 року. Головні ворота. Фото 2008 року.
Рибальські човни у провінції Кханьхоа (поблизу Нячанга)

Кханьхоа (в'єт. Khánh Hòa) — провінція у південній частині центрального В'єтнаму. Провінція відома своїми курортами, історичними військовими базами, вишами і морськими науковими-дослідними інститутами.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Кханьхоа поділяється на такі муніципалітети та повіти:

Населення[ред. | ред. код]

За переписом 2009 року населення провінції становило 1 157 604 особи, з них 571 632 (49,38 %) чоловіки і 585 972 (50,62 %) жінки, 696 088 (60,13 %) сільські жителі і 461 516 (39,87 %) жителі міст[1].

Національній склад населення (за даними перепису 2009 року): в'єтнамці 1 095 981 особа (94,68 %), раглай 45 915 осіб (3,97 %), кого 4 778 осіб (0,41 %), еде 3 396 осіб (0,29 %), хоа 3 034 особи (0,26 %), інші 4 500 осіб (0,39 %)[3].

Історія[ред. | ред. код]

Перші тями оселилися тут у 2-3 століттях. Територія входила до королівства Чампа. У 19 столітті їх остаточно поглинув Дайв'єт. У 1832 році імператор Мінь Манг (Minh Mạng) назвав цю територію Кханьхоа і поділив на чотири райони: Phước Điền, Vĩnh Xương, Quảng Phước і Tân Định.

У часи Французького Індокитаю столиця провінції була перенесена у фортецю Зьєнкхань (Diên Khánh), і тільки у 1945 році вона повернулася до Нячангу.

29 жовтня 1977, після перемоги у війні з США, провінції Кханьхоа і Фуєн було об'єднано в одну і названо Фукхань (Phú Khánh). У 1977 році Нячанг отримав статус міста (великого). У 1982 році до провінції приєднали архіпелаг Trường Sa. 30 червня 1989 провінцію знову розділили на дві колишні, Кханьхоа і Фуєн.

Туризм[ред. | ред. код]

Курортний розвиток провінція отримала ще при останньому імператорі Бао Даї, який побудував у Нячанге свій літній палац. Під час війни у В'єтнамі у 1965–1973 роках американці облаштували у Нячангу пляжі. Після закінчення війни курорти відновлювалися повільно, лише наприкінці 1990-х років почалося їх стрімке будівництво. Будівництво готелів, ресторанів та іншої інфраструктури продовжується і у 2010-х роках.

Аеропорт знаходиться на півострові Камрань, що за 30 км від Нячанга.

У провінції Кханьхоа жив найшанованіший у В'єтнамі вчений-бактеріолог Александр Єрсен. На місці його будинку, недалеко від місця поховання, створено музей (у повіті Зьєнкхань).

До інших туристичних пам'яток провінції відносяться водоспади Бахо і пляж доклет (обидва у повіті Ніньхоа), фортеця Зьєнкхань (повіт Зьєнкхань), острови і храми Нячанга.

Військові бази[ред. | ред. код]

Під час війни у В'єтнамі у 1965–1973 роках у Нячангу був штаб сил спеціального призначення армії США (так званих «Зелених беретів»). На даний час у провінції знаходиться ряд військових баз армії В'єтнаму: авіабаза у Нячангу і військово-морська база у глибоководній затоці Камрань, місто Камрань (до 2001 року базу орендувала Росія).

Спорт[ред. | ред. код]

  • Футбольний клуб Кхатоко Кханьхоа виступає у вищій лізі країни.
  • У грудні 2010 року владою країни було представлено проект побудови траси Формули-1 поблизу Нячанга. Вартість проекту $150 млн[4]

Примітки[ред. | ред. код]