Люди доброї волі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Люди доброї волі
фр. Les hommes de bonne volonté
Формароман
АвторЖуль Ромен
Мовафранцузька
Опубліковано1932
Країна Франція
ВидавництвоФламмаріон (видавництво)

Les Hommes de bonne volonté (укр. Люди доброї волі) — це епічний роман-ріка[a] французького письменника Жуля Ромена, виданий у 27 томах у 1932—1946 роках. Його також класифікують і як цикл романів, і як роман. Книга складається з двох мільйонів слів і 7 892 сторінок, і вважається одним із найдовших романів за історію літератури.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Томи роману, написані в хронологічному порядку від першого, Le 6 octobre, до двадцять сьомого, Le 7 octobre, описують події у Франції з 6 жовтня 1908 року по 7 жовтня 1933-го, в середньому по одному тому на рік, а два крайні томи присвячені кожен одному дню. Сюжет обширний і містить велику кількість персонажів, а не фокусується на окремих особах. Хоча основними є дві особи: П'єр Жалез, поет, в дечому списаний з Ромена,[1][2] і Жан Жерфаньйон, педагог, який пізніше переходить у політику. Вони зустрічаються в другому томі, навчаючись у Вищій нормальній школі, і стають друзями. Жерфаньйон одружується з жінкою на ім'я Одетта і щасливо живе з нею, тоді як Жалез кілька разів намагається знайти свою любов і кінець-кінцем одружується з Франсуазою Майоль. В ході своєї кар'єри, Жерфаньйон десять років служить у Палаті депутатів[en] і коротко — Міністром закордонних справ, а Жалез стає успішним романістом, і кожен намагається по своєму здобути мир, хоча Перша світова війна відбувається посередині дії роману, а закінчується він першими провісниками Другої світової війни.

Структура і теми

[ред. | ред. код]

За структурою, «Люди доброї волі» це роман-ріка — довгий твір у кількох томах з продовженням сюжету і пов'язаними персонажами, який можна трактувати як єдиний роман.[3] Різні автори його класифікують і як цикл або серію романів,[4] і як єдиний роман.[5] Повний обсяг твору складає 2 мільйони слів[6] на 7 892 сторінках,[7] розділені на 779 глав[8] і 27 томів, завдяки чому його називають одним з найдовших романів, написаних за історію людства.[9][10][11]

«Люди доброї волі», особливо деякі частини цього роману — у Британіці, зокрема, згадується парад перемоги[en] після завершення Першої світової війни, — показові для Роменової філософії унанімізму, що характеризується інтересом до колективного, а не індивідуального. У передмові[en] Ромен говорить, що цю ідею можна простежити з його найпершого твору, La vie unanime, опублікованого у 1904 році. Цей акцент на груповий дух, за словами Гаррі Берггольца, почасти пояснює, чому сюжет «Людей доброї волі» скаче від персонажа до персонажа, а не слідкує за однією лінією. Хоча персонажі повторюються, їхні історії можуть розповідатися уривчасто. Берггольц наводить приклад Франсуази, народження якої є темою глави у 9-му томі, але яка, окрім короткої появи в 13-му і 18-му томах, не фігурує в сюжеті аж до свого шлюбу з Жалезом у 26-му томі. Замість того, щоб розповідати історію кількох людей, Ромен ставить за мету «намалювати повну картину нашої цивілізації двадцятого століття у всіх її аспектах, людських і нелюдських, як соціальних, так і психологічних». Сюжетні лінії починаються, перериваються, знову з'являються, інколи через декілька томів. Це перехрещення змушує читача охоплювати твір як ціле, оскільки сюжетні лінії не розв'язуються в межах одного тому, а тому томи не можна повністю зрозуміти без звертання до інших.

У цілому, є приблизно 40 головних персонажів, але сумарна кількість героїв варіює від 600[12] до 1000[13] чи й 1600. Персонажі перераховані на початку 25-го тому (Le Tapis magique). Вони представляють усі сфери життя, з точки зору як класу, так і роду занять, що є намаганням зобразити суспільство в цілому, хоча біднота недопредставлена і значна частина роману стосується до середнього класу. Інші теми книги включають шлюб і дружбу, внутрішні відхилення зовні респектабельних родин, Едипові проблеми у відносинах батька і сина (в прямому і переносному сенсі), масонство, злочинність, сексуальні збочення, і потенціал — або його відсутність — доброї волі, який можна використати для уникнення колективних невдач, таких як війни. Тема війни та боротьби за мир проходить через весь твір. У першому й останньому томах описується група школярів, яким розповідають про небезпеки війни. Жалез і Жерфаньйон багато міркують над цим, і два томи присвячені битві під Верденом, що є ключовим моментом оповіді.[14]

Публікації

[ред. | ред. код]
Жуль Ромен, 1936 рік

Ромен почав писати «Людей доброї волі» у 1931 році й оголосив про свій задум у 1932 році. Перші французькі видавці — видавництво Фламмаріон, а кожен з 27 томів, після першого друку, був проданий в кількості не менше 40 000 примірників. До 1946 року було продано близько 85 000 копій першого тому. Ромен писав по два томи кожен рік, близько 600 сторінок кожен. Перше американське видання складалося з 14-ти томів — видавець Альфред А. Кнопф поєднав кожен з двох щорічних томів в один.[15][16] Видання Кнопфа переклали англійською Верр Б. Веллс[en] (1-3 томи) і Джерард Гопкінс (4-14 томи).[17]

Відгуки та критика

[ред. | ред. код]

Проект був широко відомий у Франції на його початку, однак за деякий час думка критиків обернулася проти нього. В Америці, куди Ромен переїхав на початку Другої світової війни, Ромена і його роботи були відкинуті, коли стало ясно, як довго він продовжував контактувати з нацистськими діячами, включаючи Йозефа Геббельса.

«Людей доброї волі» порівняли з твором «Жан-Крістоф», французьким десятитомним романом Ромена Роллана, що вийшов у 1904—1912 роках. Коментатори особливо відзначили сильну і швидку характеристику, якої Ромен досягнув, даючи індивідуальність кожному з величезної кількості задіяних героїв.[18] Британіка описує два томи про Верден, (том 15, Prélude à Verdun, і том 16, Verdun, обидва видані у 1938 році) як «дивовижне бачення душі світу у війні».[19] Дені Сора[en] писав у своїй праці Modern French Literature, 1870—1940 (1946), що вони є «воістину епічним описом війни».[20] Твір в цілому оцінювали по-різному, від «розтягнутого шедевру»[21] до «те, що починалося як чудові фрески цілого покоління», але звиродніли «у дагеротип одного озлобленого іпохондрика».

Томи

[ред. | ред. код]

Французькі назви та їхні англійські відповідники видання Кнопфа:

Французька назва Англійська назва Подвійний том
1. Le 6 octobre 1. The Sixth of October 1. Men of Good Will
2. Crime de Quinette 2. Quinette's Crime
3. Les Amours enfantines 3. Childhood's Loves 2. Passion's Pilgrims
4. Éros de Paris 4. Eros in Paris
5. Les Superbes 5. The Proud 3. The Proud and The Meek
6. Les Humbles 6. The Meek
7. Recherche d'une église 7. The Lonely 4. The World From Below
8. Province 8. Provincial Interlude
9. Montée des périls 9. Floor Warning 5. The Earth Trembles
10. Les Pouvoirs 10. The Powers That Be
11. Recours à l'abîme 11. To The Gutter 6. The Depths and the Heights
12. Les Créateurs 12. To The Stars
13. Mission à Rome 13. Mission to Rome 7. Death of a World
14. Le Drapeau noir 14. The Black Flag
15. Prélude à Verdun 15. The Prelude 8. Verdun
16. Verdun 16. The Battle
17. Vorge contre Quinette 17. Vorge Against Quinette 9. Aftermath
18. La Douceur de la vie 18. The Sweets of Life
19. Cette grande lueur à l'Est 19. Promise of Dawn 10. The New Day
20. Le Monde est ton aventure 20. The World is Your Adventure
21. Journées dans la montagne 21. Mountain Days 11. Work and Play
22. Les Travaux et les Joies 22. Work and Play
23. Naissance de la bande 23. The Gathering of the Gangs 12. The Wind is Rising
24. Comparutions 24. Offered in Evidence
25. Le Tapis magique 25. The Magic Carpet 13. Escape in Passion
26. Françoise 26. Françoise
27. Le 7 octobre 27. The Seventh of October 14. The Seventh of October

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Roman-fleuve буквально означає роман-ріка. У своєму вступі 1968 року до книги L'Œuvre («Творчість») Еміля Золя, Томас Вальтон, торкаючись довжини «Людей доброї волі», називає їх «романом-дельтою».[22]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Cannon, James (24 лютого 2016). The Paris Zone: A Cultural History, 1840-1944. Routledge. с. 169. ISBN 978-1-317-02173-5.
  2. ↑ Schaffer, Aaron (1948). Jules Romains Despairs of Men of Good Will. The American Scholar. The Phi Beta Kappa Society. 17 (2): 191—200. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 25 січня 2018.
  3. ↑ Tame, Peter (April 1999). La Part du mal: essai sur l'imaginaire de Jules Romains dans 'Les Hommes de bonne volonté' by Dirck Degraeve (review). The Modern Language Revie. 94 (2): 547—548. doi:10.2307/3737179. Процитовано 25 січня 2018.
  4. ↑ Men of Good Will. Encyclopædia Britannica. 26 травня 2011. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 25 січня 2018.
  5. ↑ Bergholz, Harry (April 1951). Jules Romains and His “Men of Good Will". The Modern Language Journal. 35 (4): 303—309. doi:10.1111/j.1540-4781.1951.tb01639.x. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 25 січня 2018.
  6. ↑ McNamee, Gregory (12 лютого 2016). Books in the News. Kirkus Reviews. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 26 січня 2018.
  7. ↑ Lee, Harold W. (May 1952). Proportions in Jules Romains' Picture of Contemporary French Society. The News Bulletin of the Rocky Mountain Modern Language Association. 5 (2): 56.
  8. ↑ Dulac, Philippe. Les Hommes de bonnes volonté, Jules Romains | Fiche de lecture. universalis.fr (French) . Encyclopædia Universalis. Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 28 січня 2018.
  9. ↑ Leonard, John (21 травня 1976). Biggest Littlest Museum Opens. The New York Times. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 26 січня 2018. ... after the longest important novel (“Men of Good Will” by Jules Romains, 27 volumes in French, 14 in English)...
  10. ↑ Boulton, Marjorie (1 травня 2014). The Anatomy of the Novel (Routledge Revivals). Taylor & Francis. с. 16—17. ISBN 978-1-317-93634-3.
  11. ↑ Jones, Barry (31 березня 2016). Romains, Jules. Dictionary of World Biography: Third edition. ANU Press. с. 720. ISBN 978-1-76046-010-5.
  12. ↑ Taylor, Karen L. (2006). The Facts on File Companion to the French Novel. Infobase Publishing. с. 349. ISBN 978-0-8160-7499-0.
  13. ↑ Fourteenth & Final. Time. 2 грудня 1946. Архів оригіналу за 15 серпня 2014. Процитовано 25 січня 2018.
  14. ↑ Jankowski, Paul (6 січня 2014). Verdun: The Longest Battle of the Great War. Oxford University Press. с. 4. ISBN 978-0-19-931690-8.
  15. ↑ Bruccoli, Matthew J. (15 липня 1975). The O'Hara Concern: A Biography of John O’Hara. University of Pittsburgh Pre. с. 193. ISBN 978-0-8229-7471-0.
  16. ↑ Cooke, Charles; Maloney, Russsell (20 травня 1939). Man of Good Will. The New Yorker. с. 13. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 25 січня 2018.
  17. ↑ Men of Good Will. publishinghistory.com. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 26 січня 2018.
  18. ↑ Men of Good Will. Kirkus Reviews. 2 червня 1933. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 25 січня 2018.
  19. ↑ Jules Romains. Encyclopædia Britannica. 13 січня 2016. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 25 січня 2018.
  20. ↑ Men of Good Will, by Jules Romains. Neglected Books. 19 листопада 2006. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 26 січня 2018.
  21. ↑ Cannon, 2016, с. 133–134.
  22. ↑ Zola, Émile (1968). Introduction. The Masterpiece. University of Michigan Press. с. 5. ISBN 0-472-06145-3.

Подальше читання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Люди_доброї_волі&oldid=43327475