Знедолені
| Знедолені | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Les Misérables | ||||
 | ||||
| Жанр | роман | |||
| Форма | роман | |||
| Автор | Віктор Гюго | |||
| Мова | французька | |||
| Написано | 1845-1848, 1860-1862 | |||
| Опубліковано | 1862 | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Франція | |||
| Переклад | Київ: Молодий більшовик. Переклад Миколи Іванова. 1938 (том 1), 1940 (том 2). | |||
| Ілюстратор | Émile Bayardd | |||
| У «Гутенберзі» | 135 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
 Цей твір у Вікіцитатах | ||||
 |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Знедолені |
«Знедолені» (фр. Les Misérables) — роман французького письменника Віктора Гюґо, написаний у 1845—1862 роках. В романі описується життя каторжника Жана Вальжана, який виправився і став на шлях добра, однак минуле продовжує переслідувати його.
Історія написання[ред. | ред. код]
Основна дія роману відбувається в 1820-х. Роман також описує паризьке повстання 1832 року. Зокрема, одним із персонажів є вуличний хлопчик (гамен) Гаврош, що гине на барикадах.
Гюго почав працювати над романом у 1845. Спочатку він збирався назвати його «Злидні» (фр. Les Misères), а головного героя Жаном Трежаном. Робота перервалася у 1848, а в 1849 опублікував трактат «Дискурс про злидні» (фр. Discours sur la misère). Автор повернувся до написання роману в 1860 і опублікував його в 1862.
Опис[ред. | ред. код]
«Знедолені» є водночас романом реалістичним, епічним, гімном любові й романом соціальним. Як реалістичний роман, він описує життя простих людей і дає доволі точну картину життя в Франції на початку 19 століття. Популярність роману завдячує в значній мірі яскравим барвам, якими вималювані персонажі.
Як епічний роман, «Знедолені» дають три великі картини: битви при Ватерлоо, повстання 1832 року та картину паризьких катакомб. Проте, епічними є також битви в душах персонажів: битва між добром та злом у душі Жана Вальжана і битва між законами суспільства та законами моралі в душі Жавера.
«Знедолені» є гімном любові: любові християнської, любові зрадженої Фантіни та Епоніни, любові батьківської Жана Вальжана до Козетти, любові чистої Маріуса й Козетти. Водночас роман є піснею про батьківщину. Віктор Гюго писав його у вигнанні й оспівував ті місця, які любив і за якими відчував ностальгію.
Але головною темою роману є суспільна критика. Хто винний у тому, що переплітаються долі скривджених та негідників? Гюґо переконаний, що вина лежить на злиднях, на байдужості та на безжальній репресивній соціальній системі. Гюґо ідеаліст, він переконаний, що виховання, піклування та повага до людини — єдина зброя в руках суспільства, якщо воно хоче завадити знедоленим скотитися в яму злочинності. Письменник багато роздумує над витоками зла. Він бачив страту на гільйотині, й побачене переслідувало його все життя. Однією з тем роману є злочини, які чинить закон. Водночас, показуючи процес перевиховання Жана Вальжана, Гюго вірить у шляхетність людської душі, й в можливість поліпшити долю людини.
Персонажі[ред. | ред. код]
- Жан Вальжан
- Козетта
- Фантіна
- Жавер, інспектор поліції
- Маріус Понмерсі
- Подружжя Тенардьє
- Гаврош
- Міріель, єпископ
- Епоніна
- Анжольрас
Екранізації[ред. | ред. код]
Має біля десятка екранізацій[1], остання — британський фільм «Знедолені» режисера Тома Гупера, що вийшов на екрани світу в 2012 році та виграв чимало нагород на різних кінопреміях.
Фільми[ред. | ред. код]
- «Знедолені (фільм, 1909)» / США, режисер — Джеймс Стюарт Блектон;
- «Знедолені (фільм, 1913)» / Франція, режисер — Альбер Капеллані;
- «Знедолені (фільм, 1917)» / США, режисер — Френк Ллойд;
- «Знедолені (фільм, 1925)» / Франція, режисер — Анрі Фекур;
- «Знедолені (фільм, 1934)» / Франція, режисер — Раймон Бернар;
- «Знедолені (фільм, 1935)» / США, режисер — Річард Болеславський;
- «Знедолені (фільм, 1943)» / Мексика, режисер — Фернандо Ріверо;
- «Знедолені (фільм, 1948)» / Італія, режисер — Ріккардо Фреда;
- «Знедолені (фільм, 1952)» / США, режисер — Льюїс Майлстоун;
- «Знедолені (фільм, 1958)» / Франція—НДР, режисер — Жан-Поль ле Шануа;
- «Знедолені (фільм, 1978)» / США, режисер Гленн Джордан;
- «Знедолені (фільм, 1982)» / Франція, режисер — Робер Оссейн;
- «Знедолені (фільм, 1995)» / Франція, режисер — Клод Лелуш;
- «Знедолені (фільм, 1998)» / Велика Британія—Німеччина—США, режисер — Білле Ауґуст;
- «Знедолені (фільм, 2000)» / Франція, режисерка Жозе Даян;
- «Знедолені (фільм, 2012)» / США, режисер Том Гупер.
Телесеріали[ред. | ред. код]
- «Знедолені (телесеріал, 1967)» / Велика Британія;
- «Знедолені (міні-серіал, 1972)» / Франція, режисер — Марсель Блюваль;
- «Знедолені (телесеріал, 1974)» / Мексика, режисер Антуліо Хіменеса Понса;
- «Знедолені (мультсеріал, 1979)» / Японія, режисер Такасі Куока;
- «Знедолені (мультсеріал, 1992)» / Франція, режисер Тібо Шатель;
- «Знедолені: Козетта» / Японія, аніме-серіал 2007 року, режисер Хіроакі Сакураї;
- «Знедолені (серіал, 2014)» / США-Мексика, режисери Карлос Віллегас та Віктор Геррера.
- Знедолені (телесеріал, 2018) / США, Велика Британія;
- «Знедолені (мюзикл)» — французький мюзикл за романом Віктора Гюго 1980 року.
Українські переклади[ред. | ред. код]
Українською мовою «Знедолені» перекладало багато українських літераторів. Багато зробив для популяризації його творчості в Україні Іван Франко, який переклав уривок із роману «Знедолені» під назвою «Ватерлоо».
Твори Гюго перекладали також Леся Українка, Олена Пчілка, Михайло Старицький, Павло Грабовський, Максим Рильський, Микола Бажан, Борис Тен, Михайло Рудницький, Віктор Шовкун, Сава Голованівський та ін.
Список українських перекладів:
Частковий переклад:
- (уривок) Віктор Ґюґо: Знедолені (уривок «Ватерлоо»). Переклад з французької Іван Франко. Львів: Товариство «Просвіта». 18 жовтня 1912 року.[2]
- (скорочено) Віктор Гюго: Знедолені. Переклад з французької ?. Харків-Одеса. 1934 р. 288с.[3]
- (повний переклад) Віктор Гюго: Знедолені. Переклад з французької Миколи Іванова за редакцією В. Татаринова. Київ Видавництво: "Молодий більшовик". Том 1 (728 с.) - 1938. Том 2 (556 с.) - 1940 .
- (уривок) Віктор Гюго: Знедолені (уривок Козетта). Обробка і словник: М. О. Бахарев. Київ: Радянська школа. 1973 р. 47с. Ілюстровано. Книга для читання французькою мовою для учнів 7 класу. 2-е вид.
- (уривок) Віктор Гюго: Знедолені (уривок Гаврош). Переклад з французької ?, малюнки: М. Туровський. Київ: Веселка. 1977 р. 35 с. Ілюстровано.
- (уривок) Віктор Гюго: Знедолені (уривок Козетта). Переклад з французької: Микола Іванов, худож. Л. В. Ільчинська. Київ: Веселка. 1982 р. 40 с. Ілюстровано.
- (скорочено) Віктор Гюго: Знедолені. Скорочений переклад з французької Віктора Шовкуна, вступна стаття Б. Бунич-Ремізова. Київ: Веселка. 1985 р. 734 стор. Для середнього й старшого шкільного віку. Ілюстровано. Бібліотечна серія.
- (уривок) Віктор Гюго: Знедолені (уривок Козетта). Переклад з французької: О. Волосевич. Львів: Аверс. 1998 р. 32 с. Ілюстровано.
- (уривок) Віктор Гюго: Знедолені (пісенька Гавроша). Переклад з французької: ?. Київ: Дніпро. 2001. No 11-12. 120. Першопублікація Л. Череватенка.
- (уривки) Віктор Гюго: Знедолені (уривки Козетта. Гаврош). Переклад з французької ?. Передмомва О. Таранченко, художнє оформлення Є. Бондаря. Київ: Національний Книжковий Проект. 2012 р. 125 с. Серія «Бібліотека шкільної класики. Позакласне читання. 9 клас». 2000 примірників. Для середнього й старшого шкільного віку. ISBN 978-617-592-207-1
- (скорочено) Віктор Гюго: Знедолені. Скорочений переклад з французької Віктора Шовкуна, вступна стаття Д. С. Наливайко. Харків: Фоліо. 2015 р. 793 с. ISBN 978-966-03-7059-3[4]
Повний переклад:
- Переклад Миколи Іванова:
- Віктор Гюго: Знедолені (том 1). Переклад з французької: Микола Іванов, за редакцією В. Татаринова. Київ: Молодий більшовик. 1938 р. 728 с.
- Віктор Гюго: Знедолені (том 2). Переклад з французької: Микола Іванов, за редакцією В. Татаринова. Київ: Молодий більшовик. 1940 р. 556 с.
Примітка: Переклад майже 100 % повний, хоча декілька розділів подано у скороченні. Зокрема, частина четверта, книга сьома «Арго» (на стор. 141 другого тому вказано у виносці, що всю книгу «Арго» подано у дещо скороченому вигляді проти оригіналу). Деякі інші частини також мають незначні пропуски, але виносок щодо них у інших розділах окрім «Арго» немає. Трапляються пропуски від окремих фраз до абзаців.
Див. також[ред. | ред. код]
- 24601 Вальжан — астероїд, названий на честь головного персонажа[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фільми «Les Miserables» на IMDB. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 28 лютого 2013.
- ↑ http://www.lnu.edu.ua/faculty/Philol/www/visnyk/58_2013/58_2013_24KRAVETS.pdf [Архівовано 21 серпня 2014 у Wayback Machine.] Ярема Кравець: Французька Проза У Літературознавчійі Перекладацькій Діяльності Івана Франка. ISSN 2078-5534. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2013. Випуск 58.
- ↑ http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/elcat/new/detail.php3?doc_id=226046&title=%C7%ED%E5%E4%EE%EB%E5%ED%B3&div=0&source=1&prev=0&page=0&docType=24&docType1=8&docType2=17&docType3=13&docType4=14&docType5=15&docType6=26&docType7=18&docType8=19&docType9=25&parentId=0 [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] Наукова бібліотека ім. М. Максимовича: В. Гюго: Знедолені (1934)
- ↑ http://www.bookland.com/ukr/books/3596071 [Архівовано 15 серпня 2016 у Wayback Machine.] Bookland.com: В. Ґюґо: Знедолені.
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: Знедолені (англ.) .
Видання[ред. | ред. код]
Оригінальне видання роману є у вільному доступі в електронній бібліотеці Ґалліка: Gallica [Архівовано 10 жовтня 2008 у Wayback Machine.], сайт бібліотеки Ґалліка
- Les Misérables, éd. originale de 1862, 1-re partie Fantine
- Les Misérables, éd. originale de 1862, 2-e partie Cosette I
- Les Misérables, éd. originale de 1862, 2-e partie Cosette II
|
Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||
|
