Мандрика Андрій Леонтійович
 | Цю сторінку запропоновано перейменувати на Андрій Мандрика.
Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії. Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей. |
| Андрій Леонтійович Мандрика | |
|---|---|
| Народився | 1700 (?) Кобижча, Київський полк, Гетьманщина |
| Помер | після 1784 Мандриківка, Катеринослав, Російська імперія |
| Підданство | Гетьманщина Російська імперія |
| Національність | українець |
| Місце проживання | |
| Військове звання | сотенний осавул |
| Батько | Леонтій Мандрика |
| Діти | Кирило, Давид, Пантелеймон |
Андрі́й Лео́нтійович Мандри́ка (1700 (?), Кобижча — після 1784, Мандриківка, Катеринослав) — сотенний осавул Кобизької сотні Київського полку[1]. Засновник і першопоселенець селища Мандриківка.
Народився близько 1700 року в містечку Кобижча, Кобизької сотні, Київського полку[2].
Походить з козацької старшини, представник реєстрового козацького роду Мандрики, відомого з першої половини XVII сторіччя[3]. Онук кобизького сотника Василя Андрійовича[3][4] та син товариша Кобизької сотні Леонтія Васильовича Мандрик[1].
З 1730 року — осавул Кобизької сотні[2].
1731 року перебрався до Царичанки, де будувалася фортеця Української укріпленої лінії. Одружився близько 1737 року в Царичанці і мав трьох синів: Кирила (1738), Давида (1744), Пантелеймона (1749)[2].
За службу отримав земельну ділянку на річці Прядівці, де оселився з родиною 1754 року. На військово-топографічній карті 1861 року поселення родини Мандрик зветься Пантелеймонівка (Мандрикіне)[5], згодом воно увійшло до села Преображенка Дніпровського району.
Наприкінці 70-х років XVIII сторіччя Андрій Мандрика мешкав на правому березі Дніпра біля слободи Половиця, на східному схилі дніпровського пагорба навпроти Станового острова, де мав зимівник. Разом з Лазарем Глобою, Гнатом Каплуном та ін. він опікувався будівництвом Петропавлівської церкви у Половиці 1779 року[6][7].
Коли на місці Половиці 1784 року було засновано губернське місто Катеринослав, частина колишніх мешканців Половиці оселилася поблизу зимівника Андрія Леонтійовича, що поклало початок селищу Мандриківка[8][9].
Дата смерті Андрія Мандрики достеменно невідома, це сталося після 1784 року.
- ↑ а б В. Л. Модзалевскій (1910). Малороссійскій родословникъ (рос. дореф.). Т. 3. Л – О. Кіевъ: Типо-Литографія "С. В. Кульженко". с. 358—372. Архів оригіналу за 23 серпня 2022. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ а б в М. К. Привалов (2021). Род Мандрыки. Генеалогия, родословная таблица и поколенная роспись (рос.). СПб: Студия НП-Принт. с. 372. ISBN 978-5-91542-287-1. Архів оригіналу за 29 липня 2023. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ а б В. В. Кривошея (2008). Козацька еліта Гетьманщини (PDF). Київ: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України. с. 240,296. ISBN 978-966-02-4850-2. Архів (PDF) оригіналу за 26 січня 2023. Процитовано 28 липня 2023.
- ↑ В. В. Кривошея, В. Ю. Іржицький (2009). Українська козацька старшина Київського полку. Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. Київ: Гілея (20): 154. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 30 липня 2023.
- ↑ Військово-топографічна карта Катеринославської губернії 1861 (PDF) (рос. дореф.). 1861. с. Рядъ XXV. Листъ 13. Процитовано 30 липня 2023.
- ↑ Феодосій Макаревський (2000). Матеріали для історико-статистичного опису Катеринославської єпархії. Церкви та приходи минулого XVIII століття (рос. дореф.). Дн-ськ: Дніпрокнига. с. 150-151. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Д. И. Эварницкій (1888). Запорожье въ остаткахъ старины и преданіяхъ народа (рос. дореф.). Т. Часть 1. С-Петербургъ: Изд. Л. Ф. Пантелеева. с. 54. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Д. И. Эварницкій (1888). Запорожье въ остаткахъ старины и преданіяхъ народа (рос. дореф.). Т. Часть 1. С-Петербургъ: Изд. Л. Ф. Пантелеева. с. 171. Процитовано 29 липня 2023.
- ↑ Н. Л. Корж (1842). Устное повествованіе бывшаго запорожца, жителя Екатеринославской губернии и уѣзда, селенія Михайловки, Никиты Леонтьевича Коржа (рос. дореф.). Одесса: Гор. типографія. с. 73. Процитовано 30 липня 2023.