Матейчинський монастир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Матейчинський монастир


42°06′32″ пн. ш. 21°33′11″ сх. д. / 42.1088888889166668° пн. ш. 21.55305555558333452° сх. д. / 42.1088888889166668; 21.55305555558333452Координати: 42°06′32″ пн. ш. 21°33′11″ сх. д. / 42.1088888889166668° пн. ш. 21.55305555558333452° сх. д. / 42.1088888889166668; 21.55305555558333452
Тип монастир
Статус спадщини heritage site in North Macedoniad
Країна  Північна Македонія
Розташування Липково, біля Скоп'є та Куманово
Архітектурний стиль Архітектура Візантійської імперії
Будівництво 14 століття
Матейчинський монастир. Карта розташування: Північна Македонія
Матейчинський монастир
Матейчинський монастир (Північна Македонія)
Мапа

CMNS: Матейчинський монастир у Вікісховищі
Ікона з Матейчинського монастиря

Матейчинський монастир мак. Манастир Успение на Пресвета Богородица — це македонський православний монастир XIV століття, розташований в селі Липково на схилах з Скопської Чорної Гори, біля Скоп'є та Куманово. У селі мешкають 89% албанців-мусульман та 10% православних сербів (за переписом 2002 року).

Історія

[ред. | ред. код]

Монастир був побудований у XIV столітті на руїнах старої, візантійської грецької церкви, збудованої у 1057–1059 рр. Про це свідчать збережені грецькі написи. Вперше згадується в 1300 році в хризобулі сербського царя Стефана Мілутіна (1282–1321).

Історія монастирської церкви здебільшого відома з літописів царя Мілутіна з 1300 року, в яких зазначається, що її будівництво розпочав цар Душан, піднявши її на фундаментах старої церкви, присвяченої Пресвятій Богородиці Чорногорській. Про те, що цей імператор почав будувати церкву, згадується також у біографії імператора Уроса, де зазначено, що після смерті Душана його дружина Олена та його син Урош модернізували та розписали церкву. Монастир традиційно був одним із найважливіших південнослов'янських літературних осередків, особливо у XV столітті. Монах Герасим, Владислав Граматик та Ісая Доместик жили і писали в ньому. У середині XIV століття сербський імператор Стефан Душан (1331–1355) розпочав реконструкцію монастиря, закінчив розбудову його син Стефан Урош V у 1357 році. У XVIII столітті османці зняли дах і поставили на мечеть Ескі в Куманово, після чого стан монастиря значно погіршився. У 1926–1934 монастир був реконструйований.

Монастир був окупований албанськими повстанцями і використовувався як база під час Повстання в Республіці Македонія (2001). Сербський патріарх Павло]] виступив із заявою в ООН про знищення сербських монастирів у Косові та загрозу знищення монастирів у Македонії. Генеральний секретар НАТО відповів патріарху Павлу: село було знесено, а церква неушкоджена у Матейче. Церква справді не була пошкоджена, проте інтер'єр та інвентар були викрадені чи спалені.

Монастир розташований на висоті 1005 метрів, на південно-східних схилах гори Скопська Чорна Гора, на його куманівському боці. Монастирський комплекс складається з церкви, присвяченої Успінню Пресвятої Богородиці, побудованої в македонському стилі, та помешкань, які сьогодні реконструюються та готуються для туристів від руйнувань після військового конфлікту 2001 року. Монастир має хрестоподібний план (як монастир Марко та монастир Баня. Купол має таку саму техніку екзонатерії, що і Хіландар, сербський православний монастир на горі Афон у Греції.

Дослідження, проведені в першій половині XX століття російськими та сербськими дослідниками, які задокументували існування ще однієї будівлі всередині церкви, свідчать про те, що сучасна церква була побудована на старовинному храмі. А саме, у східній частині храму знаходилась споруда, від якої у структурі південної стінки залишилися сліди. Ця каплиця існувала в церкві до 1938 року.

Культурне життя в монастирі

[ред. | ред. код]

Про духовне життя у монастирі в Матейче свідчить безперервна присутність ченців та їхня літературна діяльність від її заснування у XIV до XIX століття. Його важливість підтверджується перебуванням і роботою в монастирі відомого середньовічного письменника Владислава Граматика в період 1347–1469 рр. З культурним життям монастиря пов'язаний і візит сербського патріарха Герасима в 1409 році. У XVII столітті монастир відвідував патріарх Гавриїл. У XIX столітті перебував відомий македонський педагог Кирил Пейчинович, якийбув ігуменом Марко монастиря Св. Димитрія недалеко від Скоп'є. Багата літературна спадщина та бібліотечний фонд монастиря.

Галерея

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Elizabeta Dimitrova (2002). Manastir Matejče. Centar za kulturno i duhovno nasledstvo Kalamus. OCLC 55758039.
  • Vasilije Marković (1920). Pravoslavno monaštvo i manastiri u srednjevekovnoj Srbiji. Srpska Manasterska S̆tamparija.