Медейко Володимир Іванович
Медейко Володимир Іванович | |
---|---|
Народився |
29 листопада 1915 Петроград, Російська імперія |
Помер |
6 листопада 2000 (84 роки) Санкт-Петербург, Росія |
Діяльність | machinist, механік, інженер, будівельник |
Alma mater | Ленінградський політехнічний інститут імені М. І. Калініна (1941) |
Заклад | LOMOd і Lenmetrogiprotransd |
Учасник | німецько-радянська війна |
Діти | Володимир Медейкоd |
Нагороди | |
Володимир Іванович Медейко (рос. Владимир Иванович Медейко, 29 листопада 1915— 6 листопада 2000, Санкт-Петербург) — заслужений будівельник РРФСР[1], головний інженер Метропроекту — Ленметрогипротрансу. Пізніше — директор[2][3] того ж інституту.
Брав участь у проектуванні залізничних тунелів і метрополітену в СРСР і за кордоном (в Сирії та Лівані, країнах Варшавського договору), а також тунелів БАМ[1]
Біографія[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
З вересня 1931 року по червень 1933 року — учень-токар ФЗУ при заводі ім. Свердлова. З червня 1933 року по вересень 1935 року — механік-збірник на Оптико-механічному заводі ім. «ОГПУ».
У вересні 1935 року вступив на робітфак при Електро-механічному інституті[4], де навчався по червень 1936 року. В червні 1936 року вступив на гідрофакультет Ленінградського Політехнічного Інституту (спеціальність — «Утилізація водної енергії»). 27 червня 1941 року отримав диплом інженера-будівельника-гідротехніка, є почесним випускником (фотографія на дошці пошани).
Військова служба[ред. | ред. код]
З червня 1941 року по травень 1942 року — курсант в училищі протиповітряної оборони ВМФ.
З травня 1942 року по липень 1943 року — командир роти в 317 кулеметному батальйоні. 22 листопада 1942 року Указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда», яка була вручена 26 липня 1943 року. З липня 1943 року по травень 1944 року— командир роти в 318 кулеметному батальйоні.
У травні—жовтні 1944 року — командир батареї в 9 окремому зенітному артилерійському дивізіоні. З жовтня 1944 року по червень 1947 року — командир батареї в 125 окремому артилерійському дивізіоні.
Під час Другої світової війни командував зенітною батареєю на захисті кораблів Червонопрапорного Балтійського флоту в блокадному Ленінграді, потім в Оранієнбаумі, в кінці війни — в Німеччині [5] . У 1947 році демобілізувався[1].
Інженер[ред. | ред. код]
У 1947—1977 роках працював в «Ленметропроекті»[5]:
- червень 1947 року — лютий 1949 року — інженер в проектно-конструкторському відділі.
- лютий 1949 року — серпень 1950 року — старший інженер-бригадир в виробничо-технічному відділі.
- серпень 1950 року — березень 1952 року — головний інженер проекту спеціальних споруд.
- березень 1952 року — листопад 1953 року — начальник конструкторського відділу.
- листопад 1953 року — в.о. начальника і одночасно в.о. головного інженера проекту.
- квітень 1954 року — начальник.
- липень 1955 року — головний інженер (переведений у зв'язку з поверненням начальника з спец. відрядження).
- червень 1969 року — липень 1977 року — начальник.
- З липня 1977 року по квітень 1981 року — начальник «Ленметрогипротрансу». (У 1977 році «Ленметропроект» був перетворений в «Ленметрогипротранс»).
7 листопада 1977 року В. І. Медейку присвоєно почесне звання Заслужений будівельник РРФСР[1][6].
У квітні — липні 1981 року — пенсіонер республіканського значення.
У 1981—1991 роках — на роботі в технічному відділі Управління метрополітену ім. Леніна: з липня 1981 по грудень 1982 року — інженер, з січня 1983 по листопад 1987 року — старший інженер, з листопада 1987 по березень 1991 року — провідний інженер.
Під керівництвом В. І. Медейка та за його участю проектувалися, зокрема[1]:
- лінії Ленінградського метро;
- залізничні тунелі на лінії Сталінськ-Абакан;
- залізничні тунелі на лінії Абакан-Тайшет;
- Байкальський тунель БАМу;
- Північно-Муйский тунель БАМу;
- залізничні тунелі в Сирії;
- тунелі підприємства «Апатит»;
- тунелі на Корушуновському ГЗК;
- підводний автомобільний тунель під Морським каналом в Ленінграді.
Припинив трудову діяльність у зв'язку з обширним інсультом.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Трудового Червоного Прапора
- Орден Червоної Зірки
- Медаль «За відвагу»
- Медаль «За оборону Ленінграда» (22 листопада 1942)
- Медаль "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .. "
- Медаль "Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .. "
- Медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна»
- Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
- Медаль «Ветеран праці»
- Ювілейна медаль "Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр .. "
Діти[ред. | ред. код]
- Ігор, 1942 р.н., фахівець в області сейсморозвідки, директор телеканалу у м. Нар'ян-Мар.
- Ірина, 1946 р.н., кандидат технічних науковий керівник групи всесоюзного навчання фахівців з геотехконтролю у ВНДІГ, гол. бухгалтер і ст. науковий співробітник ТОВ «Екотехнологія».
- Володимир, 1975 р.н., директор НП «Вікімедіа РУ»[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д «ОАО Научно-исследовательский проектно-изыскательский институт Ленметрогипротранс — 60 лет», 2006. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 23 вересня 2016.
- ↑ Новые трассы метро // «Ленинградская правда». — 17 жовтня 1980. — Вип. 19981, № 239.
- ↑ Метро сегодня и завтра : [арх. 9 березня 2016] // «Ленинградская правда». — 11 лютого 1970.
- ↑ Электро-механический институт. Архів оригіналу за 2 лютого 2012. 1930—1934 — разделен на ряд самостоятельных институтов с подчинением соответствующим отраслевым министерствам: Ленинградский электромеханический институт (ЛЭМИ). 1934—1940 — Ленинградский индустриальный институт (ЛИИ).
- ↑ а б «ОАО Научно-исследовательский проектно-изыскательский институт Ленметрогипротранс — 60 лет», 2006. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 23 вересня 2016.
- ↑ почётное звание : [арх. 6 березня 2016] // «Вечерний Ленинград». — от 8 грудня 1977.
- ↑ НП «Викимедиа РУ» (контакты). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 17 березня 2022.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
- Народились 29 листопада
- Народились 1915
- Уродженці Санкт-Петербурга
- Померли 6 листопада
- Померли 2000
- Померли в Санкт-Петербурзі
- Випускники Санкт-Петербурзького політехнічного університету
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Тридцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Заслужені будівельники РРФСР
- Радянські інженери
- Учасники Другої світової війни з СРСР