Медейко Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Медейко Володимир Іванович
Народився 29 листопада 1915(1915-11-29)
Петроград, Російська імперія
Помер 6 листопада 2000(2000-11-06) (84 роки)
Санкт-Петербург, Росія
Діяльність machinist, механік, інженер, будівельник
Alma mater Ленінградський політехнічний інститут імені М. І. Калініна (1941)
Заклад LOMOd і Lenmetrogiprotransd
Учасник німецько-радянська війна
Діти Володимир Медейкоd
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
заслужений будівельник РРФСР

Володимир Іванович Медейко (рос. Владимир Иванович Медейко, 29 листопада 19156 листопада 2000, Санкт-Петербург) — заслужений будівельник РРФСР[1], головний інженер Метропроекту — Ленметрогипротрансу. Пізніше — директор[2][3] того ж інституту.

Брав участь у проектуванні залізничних тунелів і метрополітену в СРСР і за кордоном (в Сирії та Лівані, країнах Варшавського договору), а також тунелів БАМ[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

З вересня 1931 року по червень 1933 року — учень-токар ФЗУ при заводі ім. Свердлова. З червня 1933 року по вересень 1935 року — механік-збірник на Оптико-механічному заводі ім. «ОГПУ».

У вересні 1935 року вступив на робітфак при Електро-механічному інституті[4], де навчався по червень 1936 року. В червні 1936 року вступив на гідрофакультет Ленінградського Політехнічного Інституту (спеціальність — «Утилізація водної енергії»). 27 червня 1941 року отримав диплом інженера-будівельника-гідротехніка, є почесним випускником (фотографія на дошці пошани).

Військова служба[ред. | ред. код]

З червня 1941 року по травень 1942 року — курсант в училищі протиповітряної оборони ВМФ.

З травня 1942 року по липень 1943 року — командир роти в 317 кулеметному батальйоні. 22 листопада 1942 року Указом Президії Верховної Ради СРСР нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда», яка була вручена 26 липня 1943 року. З липня 1943 року по травень 1944 року— командир роти в 318 кулеметному батальйоні.

У травні—жовтні 1944 року — командир батареї в 9 окремому зенітному артилерійському дивізіоні. З жовтня 1944 року по червень 1947 року — командир батареї в 125 окремому артилерійському дивізіоні.

Під час Другої світової війни командував зенітною батареєю на захисті кораблів Червонопрапорного Балтійського флоту в блокадному Ленінграді, потім в Оранієнбаумі, в кінці війни — в Німеччині [5] . У 1947 році демобілізувався[1].

Інженер[ред. | ред. код]

У 19471977 роках працював в «Ленметропроекті»[5]:

  • червень 1947 року — лютий 1949 року — інженер в проектно-конструкторському відділі.
  • лютий 1949 року — серпень 1950 року — старший інженер-бригадир в виробничо-технічному відділі.
  • серпень 1950 року — березень 1952 року — головний інженер проекту спеціальних споруд.
  • березень 1952 року — листопад 1953 року — начальник конструкторського відділу.
  • листопад 1953 року — в.о. начальника і одночасно в.о. головного інженера проекту.
  • квітень 1954 року — начальник.
  • липень 1955 року — головний інженер (переведений у зв'язку з поверненням начальника з спец. відрядження).
  • червень 1969 року — липень 1977 року — начальник.
  • З липня 1977 року по квітень 1981 року — начальник «Ленметрогипротрансу». (У 1977 році «Ленметропроект» був перетворений в «Ленметрогипротранс»).

7 листопада 1977 року В. І. Медейку присвоєно почесне звання Заслужений будівельник РРФСР[1][6].

У квітні — липні 1981 року — пенсіонер республіканського значення.

У 19811991 роках — на роботі в технічному відділі Управління метрополітену ім. Леніна: з липня 1981 по грудень 1982 року — інженер, з січня 1983 по листопад 1987 року — старший інженер, з листопада 1987 по березень 1991 року — провідний інженер.

Під керівництвом В. І. Медейка та за його участю проектувалися, зокрема[1]:

  • лінії Ленінградського метро;
  • залізничні тунелі на лінії Сталінськ-Абакан;
  • залізничні тунелі на лінії Абакан-Тайшет;
  • Байкальський тунель БАМу;
  • Північно-Муйский тунель БАМу;
  • залізничні тунелі в Сирії;
  • тунелі підприємства «Апатит»;
  • тунелі на Корушуновському ГЗК;
  • підводний автомобільний тунель під Морським каналом в Ленінграді.

Припинив трудову діяльність у зв'язку з обширним інсультом.

Нагороди[ред. | ред. код]

Діти[ред. | ред. код]

  • Ігор, 1942 р.н., фахівець в області сейсморозвідки, директор телеканалу у м. Нар'ян-Мар.
  • Ірина, 1946 р.н., кандидат технічних науковий керівник групи всесоюзного навчання фахівців з геотехконтролю у ВНДІГ, гол. бухгалтер і ст. науковий співробітник ТОВ «Екотехнологія».
  • Володимир, 1975 р.н., директор НП «Вікімедіа РУ»[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д «ОАО Научно-исследовательский проектно-изыскательский институт Ленметрогипротранс — 60 лет», 2006. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 23 вересня 2016.
  2. Новые трассы метро // «Ленинградская правда». — 17 жовтня 1980. — Вип. 19981, № 239.
  3. Метро сегодня и завтра : [арх. 9 березня 2016] // «Ленинградская правда». — 11 лютого 1970.
  4. Электро-механический институт. Архів оригіналу за 2 лютого 2012. 1930—1934 — разделен на ряд самостоятельных институтов с подчинением соответствующим отраслевым министерствам: Ленинградский электромеханический институт (ЛЭМИ). 1934—1940 — Ленинградский индустриальный институт (ЛИИ).
  5. а б «ОАО Научно-исследовательский проектно-изыскательский институт Ленметрогипротранс — 60 лет», 2006. Архів оригіналу за 24 вересня 2016. Процитовано 23 вересня 2016.
  6. почётное звание : [арх. 6 березня 2016] // «Вечерний Ленинград». — от 8 грудня 1977.
  7. НП «Викимедиа РУ» (контакты). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 17 березня 2022.