Межлаук Іван Іванович

Межлаук Іван Іванович
латис. Mežlauks Jānis
Народився	12 жовтня 1891(1891-10-12) Харків, Російська імперія
Помер	25 квітня 1938(1938-04-25) (46 років) Розстрільний полігон «Комунарка»
Країна	Туркменістан  Російська імперія  СРСР
Діяльність	політик, державний діяч, військовослужбовець
Alma mater	Імператорський Харківський університет
Учасник	Жовтневий переворот 1917 і Громадянська війна в Росії
Членство	Центральний виконавчий комітет СРСР і Всеросійський центральний виконавчий комітет
Партія	КПРС
Батько	Johans Ernests Mežlauksd
Брати, сестри	Валерій Іванович Межлаук
Медіафайли у Вікісховищі

Іван Іванович Межлаук (30 вересня (12 жовтня) 1891(18911012), Харків — розстріляний 25 квітня 1938, Москва) — радянський комуністичний діяч, 1-й секретар ЦК КП(б) Туркменістану, голова Комітету у справах вищої школи при РНК СРСР, член ВУЦВК та ЦВК СРСР. Член Комісії радянського контролю при РНК СРСР у 1934—1937 роках.

Життєпис

Народився 30 вересня (12 жовтня) 1891 року в Харкові в родині латвійського вчителя, директора гімназії Яніса Межлаука (Меджлаукса) та його дружини Рози, народженої Шиллерс.

Закінчив 3-ю Харківську чоловічу гімназію. З листопада 1906 по липень 1912 року працював репетитором у Харкові. З 1911 року брав участь у революційному русі. З 1911 по 1913 рік відвідав Німеччину, Австро-Угорщину та Італію.

Після закінчення в 1912 році історико-філологічного відділення Імператорського харківського університету працював з липня 1912 по квітень 1917 року вчителем гімназії 1-го товариства (1-ї групи викладачів) Харкова.

1916 року склав екзамени за навчальний курс юридичного факультету Імператорського харківського університету.

Член РСДРП (меншовиків) з березня 1917 по січень 1918 року.

У 1917 році став членом Харківської ради робітничих і солдатських депутатів, брав участь в організації рад на Харківщині та солдатських комітетів на Західному фронті. З травня по липень 1917 року — уповноважений Харківської ради в місті Охтирці.

У серпні — грудні 1917 року — рядовий-кулеметник 5-го ударного батальйону 534-го Ново-Київського полку російської армії; член революційного комітету в місті Брянськ.

У січні — березні 1918 року — народний комісар юстиції Донецько-Криворізькій Радянській Республіці та голова Донецько-Криворізького революційного трибуналу. З лютого по березень 1918 року — т.в.о. голови Харківського губернського штабу по боротьбі з контрреволюцією.

Член РКП(б) з березня 1918 року.

У квітні — липні 1918 року — секретар Казанської ради робітничих і солдатських депутатів, комісар батальйону РСЧА. З червня 1918 року — Казанський губернський військовий комісар, член Казанського губернського комітету РКП(б). У серпні — грудні 1918 року — комендант Казані, військовий комісар Приволзького військового округу в Нижньому Новгороді та Казані. З жовтня 1918 року — голова Казанського тимчасового цивільного губернського революційного комітету.

21 грудня 1918 — 15 травня 1919 року — начальник Центрального управління постачань РСЧА. З 24 квітня 1919 року — член колегії Народного комісаріату продовольства РРФСР. 25 травня — 28 червня 1919 року — член Революційної військової ради 7-ї армії РСЧА. 28 червня — 15 грудня 1919 року — начальник Центрального управління постачань РСЧА.

У лютому — травні 1920 року — комісар управління Катеринославської залізниці в місті Катеринославі.

25 червня — 10 жовтня 1920 року — член Революційної військової ради 4-ї армії РСЧА. 24 жовтня — листопад 1920 року — комендант і військовий комісар Чорноморського укріпленого району Південного фронту.

У грудні 1920 — серпні 1921 року — директор Петровського металургійного заводу в місті Єнакієве.

У вересні 1921 — квітні 1923 року — голова правління державного тресту сталевої промисловості південних районів СРСР «Південсталь» у місті Харкові. Одночасно з лютого 1922 року — уповноважений Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР на Донецьких залізницях. З травня по жовтень 1923 року лікувався та відпочивав у селищі Сімеїз Кримської АРСР.

У листопаді 1923 — листопаді 1924 року — голова Туркестанського бавовняного комітету при РНК Туркестанської РСР і член та голова Середньоазіатської економічної ради в Ташкенті. Одночасно з 1923 по 1926 рік — член Середньоазійського бюро ЦК РКП(б).

30 жовтня 1924 — 14 лютого 1925 року — секретар Організаційного бюро КП(б) Туркменістану. 5 листопада 1924 — 15 лютого 1925 року — член Революційного комітету Туркменської РСР. 20 лютого 1925 — 18 березня 1926 року — 1-й секретар ЦК КП(б) Туркменістану.

У січні 1926 — травні 1928 року — завідувач партійного підвідділу, помічник та заступник завідувача організаційного підвідділу організаційно-розподільного відділу ЦК ВКП(б) у Москві.

У червні 1928 — червні 1929 року — відповідальний секретар Тамбовського окружного комітету ВКП(б).

У липні 1929 — грудні 1930 року — завідувач Центрально-Чорноземного обласного відділу внутрішньої торгівлі в місті Воронежі.

У грудні 1930 — березні 1933 року — секретар Комісії виконання при РНК СРСР. 23 березня 1933 — травень 1936 року — секретар Ради праці та оборони СРСР і заступник керуючого справами РНК СРСР.

21 травня 1936 — грудень 1937 року — голова Комітету у справах вищої школи при РНК СРСР.

3 грудня 1937 року заарештований органами НКВС. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 25 квітня 1938 року до страти, розстріляний того ж дня. Похований на полігоні «Комунарка» біля Москви.

4 квітня 1956 року посмертно реабілітований. 28 квітня 1956 року відновлений в членах КПРС.

Джерела

• В. І. Прилуцький.. МЕЖЛАУК Іван Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2009. — 790 с.: іл. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Mezhlauk_І_І [Архівовано 4 квітня 2013 у Wayback Machine.]
• Межлаук
• Из истории гражданской войны в СССР. Сборник документов и материалов, т.1. М., 1960;
• Смыков Г. О. Братья Межлауки. В кн.: Борцы за счастье народное. Казань, 1967.