Миронов Микола Романович

Миронов Микола Романович
Народився	14 (27) грудня 1913 Кам'янське, Романківська волость, Катеринославський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	19 жовтня 1964(1964-10-19) (50 років) Белград, СФРЮ
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	офіцер, політик
Alma mater	Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Військове звання	генерал-майор
Партія	КПРС
Нагороди

Микола Романович Миронов (27 грудня 1913(19131227), місто Кам'янське Катеринославської губернії, тепер Дніпропетровської області — загинув 19 жовтня 1964, гора Авала біля міста Белграда, Югославія) — радянський діяч, завідувач відділу адміністративних органів ЦК КПРС, начальник Управління КДБ по Ленінградській області, генерал-майор (14.01.1956). Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1961—1964 роках. Депутат Верховної Ради Російської РФСР 5-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 6-го скликання.

Життєпис

Усиновлений родиною робітників. Батько був робітником цегельного заводу, пізніше працював на залізниці.

У 1928 році закінчив два класи школи фабрично-заводського учнівства в місті Кам'янському. У 1929—1931 роках навчався в Дніпропетровському технікумі фізичної культури.

У вересні 1932 — жовтні 1933 року — викладач фізичної культури в неповній середній школі та школі фабрично-заводського учнівства.

У жовтні 1933 — вересні 1934 року — завідувач сектора культмасової та фізкультурної роботи Дніпропетровського обласного комітету профспілок.

У вересні 1934 — березні 1937 року — завідувач відділу вищих навчальних закладів Дніпропетровської обласної ради фізкультури і спорту.

У 1937—1941 роках — студент геолого-географічного факультету Дніпропетровського державного університету, з 5-го курсу добровольцем пішов у Червону армію.

Член ВКП(б) з травня 1940 року.

У серпні 1941—1945 роках — у Червоній армії на політичній роботі, учасник німецько-радянської війни. Служив політбійцем, комісаром батареї, старшим інструктор із роботи серед військ противника політичного відділу 255-ї стрілецької дивізії на Південному фронті. Кілька разів був поранений, з лютого 1942 року — на лікуванні у військовому госпіталі в місті Кисловодську. З травня 1942 року — старший інструктор із пропаганди та агітації політичного відділу 255-ї стрілецької дивізії на Південному і Південно-Західному фронтах. З серпня 1942 року — заступник начальника польового евакопункту № 197 із політичної частини 46-ї армії 2-го і 3-го Українських фронтів.

З жовтня 1945 по квітень 1947 рік — завідувач сектора вузів і науково-дослідних інститутів агітаційно-пропагандистського відділу Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.

У 1946 році закінчив Дніпропетровський державний університет.

У квітні 1947 — грудні 1949 року — 1-й секретар Жовтневого районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська.

У грудні 1949 — серпні 1951 року — секретар Кіровоградського обласного комітету КП(б)У з питань пропаганди і агітації.

З серпня 1951 року — в органах державної безпеки. 23 серпня 1951 — 30 березня 1953 року — заступник начальника III-го головного управління Міністерства державної безпеки СРСР.

17 квітня — 5 серпня 1953 року — заступник начальника Управління контррозвідки — Особливого відділу Міністерства внутрішніх справ СРСР по Київському військовому округу.

5 серпня 1953 — 20 січня 1956 року — заступник начальника III-го головного управління МВС — КДБ СРСР.

20 січня 1956 — 13 червня 1959 року — начальник Управління КДБ при РМ СРСР по Ленінградській області.

З червня 1959 року — в діючому резерві КДБ СРСР.

30 травня 1959 — 19 жовтня 1964 року — завідувач відділу адміністративних органів ЦК КПРС.

Загинув в авіакатастрофі під Белградом 19 жовтня 1964 року разом з начальником Генерального штабу Збройних сил СРСР Маршалом Радянського Союзу Бірюзовим і декількома генералами в складі радянської військової делегації, яка летіла на святкування 20-річчя визволення Белграда від німецьких окупантів.

Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Звання

• майор (6.05.1943)
• підполковник (12.09.1951)
• полковник (28.12.1951)
• генерал-майор (14.01.1956)

Нагороди

• орден Леніна (26.12.1963)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (3.04.1944)
• орден Трудового Червоного Прапора (21.06.1957)
• орден Червоної Зірки (15.06.1946)
• орден «Знак Пошани» (23.01.1948)
• медалі
• нагрудний знак «Почесний співробітник державної безпеки» (23.12.1957)

Джерела

• Миронов Николай Романович [Архівовано 4 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Миронов Николай Романович [Архівовано 17 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)