Мовчан Віталій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віталій Мовчан
Віталій Анатолійович Мовчан
 Лейтенант
Загальна інформація
Народження17 березня 1998(1998-03-17)
Куп'янськ, Харківська область
Смерть24 лютого 2022(2022-02-24) (23 роки)
у районі с-ща Трьохізбенка, Луганська область
Національністьукраїнець
Alma MaterХарківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба
Військова служба
Роки служби2016—2022
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ ППО Сухопутних військ
Формування
Війни / битвиросійське вторгнення в Україну (з 2022)
Нагороди та відзнаки
Герой України

Віталій Анатолійович Мовчан (нар. 17 березня 1998, м. Куп'янськ Харківської областіпом. 24 лютого 2022, у районі с-ща Трьохізбенка, Луганська область) — український військовослужбовець (лейтенант). Герой України (2022, посмертно).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Віталій Мовчан народився 17 березня 1998 року в місті Куп'янську на Харківщині.

У 2016 році підписав контракт із Збройними силами України, де обіймав посаду механіка-водія. Згодом вступив до Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба, який закінчив 2020 року.

Російське вторгнення в Україну 2022

[ред. | ред. код]

Обслуга зенітного ракетного комплексу, яку очолював лейтенант Віталій Мовчан, 24 лютого 2022 року під час російського вторгнення перебувала на бойовому чергуванні, прикриваючи місцевих мирних жителів та війська, залучені в ООС. І саме їм з-поміж перших обслуг ЗРК довелося прийняти бій із противником, сили якого значно переважали. Коли до позиції наблизилася повітряна ціль, яку зенітники упізнали як ворожий літак і «захопили», близько 6:50 Віталій провів перший в житті бойовий пуск зенітної ракети. А невдовзі вимовив у радіоефір найбажанішу для його військового фаху переможну доповідь: «Ціль знищено!» Як з'ясувалося трохи пізніше, обслуга Віталія «з першого пострілу» «демілітаризувала» російський двомісний багатоцільовий винищувач четвертого покоління Су-30.

Підлеглі (більшість із яких були набагато старші за віком) свідчать: лейтенант Мовчан професійно, холоднокровно і самовіддано керував боєм, надихаючи обслугу особистим прикладом — його ЗРК активно маневрував, міняючи позиції, згодом ще одним влучним пуском було знищено ворожий безпілотний літальний апарат. Зрозуміло, що авіація противника почала полювати на український ЗРК та його героїчний екіпаж, і близько 16-ї години сталося непоправне — пара ворожих ударних вертольотів Мі-24 на критично малій висоті підібралася до тимчасової стартової позиції і «відпрацювала» по ній некерованими ракетами. Віталій Мовчан загинув в районі селища Трьохізбенка Луганської області на бойовому посту, а його підлеглі дістали тяжких поранень.[1][2].

Похований 18 березня 2022 року на Федорівському кладовищі в м. Володимирі Волинської області[3]. 28 червня 2023 року в День Конституції України, президент України Володимир Зеленський передав орден «Золота Зірка» членам родини загиблого Героя України[4].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (28 лютого 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Зло, озброєне ракетами, бомбами й артилерією, треба зупинити негайно – звернення Президента України [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.] // Офіс Президента України. — 2022. — 28 лютого
  2. Орел, І. Зеленський нагородив званням Героя України 12 українських воїнів. Шістьох героїв — посмертно [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.] // Forbes.ua. — 2022. — 1 березня.
  3. ВОЛОДИМИР ПОПРОЩАВСЯ З ГЕРОЄМ ВІТАЛІЄМ МОВЧАНОМ. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022.
  4. Ніхто не має права визначати долю України, не питаючи наших героїв — Володимир Зеленський. АрміяInform. 28 червня 2023. Процитовано 29 червня 2023.
  5. Указ Президента України від 28 лютого 2022 року № 78/2022 «Про присвоєння звання Герой України»

Джерела

[ред. | ред. код]