Мійна Хярма
| Мійна Хярма | |
|---|---|
| ест. Miina Härma | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 9 лютого 1864[1] |
| Місце народження | Кирвекюла, Тарту, Тартумаа, Естонія |
| Дата смерті | 16 листопада 1941[1] (77 років) |
| Місце смерті | Тарту |
| Поховання | цвинтар Рааді |
| Громадянство | Російська імперія і Естонія |
| Професії | диригентка, композиторка, хормейстерка, музична педагогиня, органістка |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Інструменти | орган[d] |
| Жанри | класична музика |
| Нагороди |
  |
 Файли у Вікісховищі | |
Мійна Хярма (ест. Miina Härma; до 1935 року — Мійна Герман; 9 лютого 1864 — 16 листопада 1941) — естонськаа композиторка, органістка, хорова диригентка.
Життя і творчість[ред. | ред. код]
Мійна Хярма народилася в сім'ї вчителя і музиканта. Ходила до школи в Тарту. Починаючи з 15 років брала уроки гри на фортепіано і композиції у естонського композитора і літератора Карла Августа Германа (не родича).
З 1883 по 1890 рік навчалася в Санкт-Петербурзькій консерваторії органу (у Луї Гомиліуса) і композиції. Після навчання залишилася в Санкт-Петербурзі, де працювала викладачкою музики і органісткою. Виступала з концертами і за кордоном.
У 1894 році повернулася до Тарту, працювала органісткою і заснувала престижний змішаний хор (з 1920 року «Miina Hermanni Lauluseltsi segakoor»).
З 1903 по 1915 рік жила в Кронштадті, де в основному працювала музичною викладачкою. Під час Першої світової війни переїхала назад до Тарту. У 1917 році стала викладати музику в жіночій гімназії, де пропрацювала до 1929 року. Одночасно була головною редакторкою щомісячного журналу «Eesti Muusika Kuukirja» і головою «Тартуської асоціації музичного мистецтва» (ест. Tartu Helikunsti Selts)[2][3]. У 1919 році разом з іншими музикантами заснувала Вищу музичну школу в Тарту. В 1939 році була обрана почесною докторкою Тартуського університету і стала почесною професоркою Талліннської консерваторії[4].
Мійна Хярма жила в Тарту аж до своєї смерті. Похована на цвинтарі Рааді. У 1965 році естонський скульптор Олександр Еллер встановив на її могилі надгробний пам'ятник з граніту[5].
Жіноча гімназія в Тарту (вулиця Яана Тиніссона, 3), де з 1917 року викладала Мійна Хярма, з 1964 року носить її ім'я[6]. У 1984 році був перед гімназією був встановлений пам'ятник музикантці. У 2014 році випущена пам'ятна монета євро Естонії, присвячена 150-річчю з дня народження Мійни Хярми.
Музичні твори[ред. | ред. код]
Мійна Хярма відома не тільки як органістка і активна учасниця музичного життя Естонії, а й передусім як керівниця хору на Естонських святах пісні і композиторка. Вона написала близько 200 хорових творів, що відрізняються ліричним тоном. Крім того, Хярма написала три книги пісень для хорів, десять каватин, кантату «Калев і Лінда» (1895), кілька відомих обробок народних пісень і зингшпіль «Murueide tütar» (1902)[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1031484892 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Leida Kalling-Kant, Miina Härmaga enne ja nüüd, Tulimuld nr 1, 1964, lk 29
- ↑ Eesti nõukogude entsüklopeedia, 3. köide, lk 510/511, Tallinn: Valgus, 1988
- ↑ Eesti elulood.
- ↑ Miina Härma (1864—1941) haud. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 30 травня 2020.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 січня 2010. Процитовано 30 травня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Artur Vahter, Miina Härma, lk 149—153, Tallinn: Eesti Raamat, 1971
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія Мійни Хярми (ест.)
|
