Міський занепад
Міський занепад (також відомий як міська гниль, міська смерть або міська хвороба) — соціологічний процес, у результаті якого місто, що раніше функціонувало, або частина міста приходить у занепад і занепадає. Немає жодного процесу, який веде до занепаду міст, тому може бути важко охопити його масштаби.
Розпад міст може включати такі аспекти:
- Індустріалізація
- Деіндустріалізація
- Джентрифікація
- Депопуляція або перенаселення
- Контрурбанізація
- Реструктуризація економіки
- Покинуті будівлі або інфраструктура
- Високий рівень місцевого безробіття
- Зростання бідності
- Роздроблені сім'ї
- Низький загальний рівень або якість життя
- Політичне безправ'я
- Злочинність (наприклад, діяльність угруповань, корупція та злочини, пов'язані з наркотиками)
- Великі та/або менш регульовані популяції міської дикої природи (наприклад, покинуті домашні тварини, здичавілі та напівдикі тварини)
- Підвищений рівень забруднення (наприклад, забруднення повітря, шумове забруднення, забруднення води та світлове забруднення)
- Безлюдний міський пейзаж, відомий як сірі поля або міські прерії
З 1970-х і 1980-х років занепад міст був явищем, пов'язаним з деякими західними містами, особливо в Північній Америці та деяких частинах Європи. З міст спостерігалися втечі населення в передмістя та приміські міста, часто у вигляді втечі білих. Іншою характеристикою занепаду міст є ураження — візуальні, психологічні та фізичні наслідки життя серед порожніх ділянок, будівель і засуджених будинків.
Занепад міст часто є наслідком взаємопов'язаних соціально-економічних проблем, включаючи рішення містобудівного планування, економічні позбавлення місцевого населення, будівництво автомагістралей і залізничних ліній, які обходять територію або пролягають через неї, депопуляція через субурбанізацію периферійних районів чи земель, червоні лінії околиць нерухомості[2] та імміграційні обмеження[3].
Під час промислової революції багато людей переїхали із сільської місцевості до міст, щоб зайнятися обробною промисловістю, що спричинило бум міського населення. Подальші економічні зміни зробили багато міст економічно вразливими. Такі дослідження, як Urban Task Force (DETR 1999), Urban White Paper (DETR 2000) і дослідження шотландських міст (2003) висувають гіпотезу про райони, які страждають від промислового спаду, високого рівня безробіття, бідності та занепаду фізичного середовища (іноді включно з забрудненою землею та застарілою інфраструктурою) — виявилася «дуже стійкою до покращення».[4]
Історично в Сполучених Штатах білий середній клас поступово залишав міста в передмісті через міграцію афроамериканців на північ до міст після Першої світової війни[5]. Американські міста часто оголошують статус занедбаних, коли визначили, що стратегії оновлення міст є найбільш відповідним засобом заохочення приватних інвестицій для відновлення умов у центрі міста, що погіршуються.[6]
Деякі історики розрізняють першу Велику міграцію (1910—1930), яка нараховувала близько 1,6 мільйона афроамериканських мігрантів, які покинули переважно південні сільські райони, щоб мігрувати до промислових міст на півночі та Середньому Заході, і після затишшя під час Великої депресії та Другого Великого Переселення (1940—1970), під час якої 5 мільйонів або більше афроамериканців переїхали, у тому числі багато до Каліфорнії та різних західних міст.
Between 1910 and 1970, African-Americans moved from southern States, especially Alabama, Louisiana, Mississippi, and Texas to other regions of the United States, many of them townspeople with urban skills. By the end of the Second Great Migration, African-Americans had become an urbanized population, with more than 80 % of Black Americans living in cities. A majority of 53 percent remained in the South, while 40 percent lived in the Northeast and Midwest and 7 percent in the West.
Як і багато індустріальних країн до Другої світової війни, Сполучене Королівство здійснило масову розчистку нетрів[7]. Ці зусилля тривали та після війни, однак у багатьох із цих нетрів депопуляція стала звичайною справою, що призвело до занепаду. Велика Британія відрізняється від більшої частини Європи високою загальною щільністю населення, але низькою щільністю міського населення за межами Лондона[7]. У Лондоні багато колишніх нетрів, таких як Іслінгтон, стали «високо цінованими»[7], однак це був виняток із правил, і більша частина півночі Англії залишається знедоленою.
- ↑ 1545 Charlotte St, Bronx, NY 10460. Zillow. 1 листопада 2012. Процитовано 17 жовтня 2015.
- ↑ How East New York Became a Ghetto by Walter Thabit. ISBN 0-8147-8267-1. Page 42.
- ↑ Comeback Cities: A Blueprint for Urban Neighborhood Revival By Paul S. Grogan, Tony Proscio. ISBN 0-8133-3952-9. Published 2002. pp. 139—145.
- ↑ Lupton, R. and Power, A. (2004) The Growth and Decline of Cities and Regions. CASE-Brookings Census Brief No.1
- ↑ Boustan, L. P. (2010). Was Postwar Suburbanization "White Flight"? Evidence from the Black Migration*. Quarterly Journal of Economics. 125: 417—443. CiteSeerX 10.1.1.595.5072. doi:10.1162/qjec.2010.125.1.417.
- ↑ Caves, R. W. (2004). Encyclopedia of the City. Routledge. с. 42.
- ↑ а б в Power, Anne; Mumford, Katharine (1999). The slow death of great cities? Urban abandonment or urban renaissance (PDF). Joseph Rowntree Foundation. с. 1—6. Архів (PDF) оригіналу за 16 July 2020. Процитовано 16 липня 2020.
- Назустріч сильному міському відродженню" Доповідь про виконання звіту «Цільової робочої групи з питань міст» уряду Великобританії
- http://urban.probeinternational.org/ Інститут міського відродження
|
