Навальний Олег Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Навальний Олег Анатолійович
Народився 9 квітня 1983(1983-04-09) (41 рік)
Бутинь, Одинцовський район, Московська область, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія[1]
Діяльність підприємець, керівник, правник
Alma mater Фінансовий університет при Уряді Російської Федераціїd
Знання мов російська[2]
Заклад Пошта Росії
Батько Навальний Анатолій Івановичd
Мати Lyudmila Navalnayad
Брати, сестри Олексій Навальний[3][1]
Нагороди
IMDb ID 13174469
Сайт infox.ru/usefull/250/206333-oleg-navalnyj-biografia

Олег Анатолійович Навальний — російський підприємець, політв'язень, молодший брат Олексія Навального.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 квітня 1983 року.

Батько — Анатолій Іванович Навальний (нар. 28 січня 1947), народився і закінчив школу в Заліссі (раніше Чорнобильський район, зараз Вишгородський район, Київська область) Української РСР, після закінчення Київського військового училища зв'язку отримав призначення під Москвою[4]. Дід — Іван Тарасович — був теслею і майже все життя, як і його дружина Тетяна Данилівна, пропрацював у місцевому колгоспі у Заліссі[5]. У селі Залісся було багато родичів Навальних.

Мати — Людмила Іванівна (нар. 4 квітня 1954), походить із сільської місцевості з-під Зеленограда Московської області, навчалася в Московському інституті управління імені Серго Орджонікідзе, працювала лаборанткою в Зеленоградському НДІ мікроприладів, 1975 року вийшла заміж за Анатолія Івановича Навального, після закінчення інституту працювала економістом, з 1987 року — заступником директора з економіки[6].

У 2005 році закінчив Фінансову академію при Уряді РФ. Не пізніше 2008 року почав працювати головою департаменту внутрішніх поштових відправлень філії ФГУП «Пошта Росії»[7]. З осені 2012 року — перший заступник генерального директора компанії «EMS Пошта Росії» — філії ФГУП «Пошта Росії», відповідальний за автоматизацію процесу сортування листів і посилок. З 30 травня 2013 року не працює в «Пошті Росії».

Суд[ред. | ред. код]

Докладніше: Справа «Ів Роше»

30 грудня 2014 року Замоскворецький суд Москви виніс обвинувальний вирок у справі "Ів Роше": Олексій Навальний був засуджений до 3,5 років умовно, а Олег Навальний — до 3,5 років колонії загального режиму.

У листопаді 2018 року Урицький районний суд Орла постановив стягнути з ФСВП 50 тис. рублів на користь Олега Навального[8]. У січні 2019 року Орловський обласний суд скасував рішення суду першої інстанції, вважаючи, що позивач не надав доказів того, що за час перебування в ув'язненні йому заподіяно моральну шкоду[9].

Продовження випробувального терміну[ред. | ред. код]

У серпні 2017 року Симоновський суд Москви задовольнив клопотання ФСВП про продовження випробувального терміну Олексія Навального на 1 рік, до 30 грудня 2020 року. Московський міський суд залишив це рішення без змін[10].

Оскарження в ЄСПЛ[ред. | ред. код]

5 січня 2015 року в ЄСПЛ була подана скарга[11] з приводу порушень Росією статей 5, 6, 7 та 18 Конвенції з прав людини. 8 березня 2016 року суд комунікував скаргу за статтями 6 (справедливий судовий розгляд) і 7 (покарання виключно на підставі закону). Суд поставив перед урядом РФ ряд питань, на які він повинен відповісти[12].

17 жовтня 2017 року ЄСПЛ постановив, що справу про шахрайство проти Олексія та Олега Навальних за скаргою компанії «Ів Роше» розглянуто в Росії з порушенням права на справедливий суд. Суд прийшов до висновку, що вирок був довільним і необґрунтованим[13]. За рішенням ЄСПЛ, Росія повинна виплатити братам Навальним 76 тисяч євро. ЄСПЛ відмовився розглядати питання щодо політичної мотивації справи. При цьому троє суддів ЄСПЛ — Дмитро Дєдов, Хелен Келлер і Георгіос Сергідес — висловили думку, що необхідно було розглянути можливу політичну підоснову справи[14][15][16][17].

25 квітня 2018 року Президія Верховного суду Росії відмовилася скасувати вирок братам Навальним у справі «Ів Роше» й ухвалила поновити справу для розгляду нових обставин[18][19].

У липні 2018 року Олексій Навальний отримав більш як 4 мільйони рублів від Уряду Росії як компенсацію за справу «Ів Роше»[20].

За 3,5 року тюремного терміну Олега Навального 6 разів запроторювали до штрафного ізолятора, двічі відмовляли в умовно-достроковому звільненні та один раз — у заміні місяців ув'язнення штрафом або обов'язковими роботами. 1,5 року брат опозиціонера провів в одиночній камері[21].

У червні 2018 року стало відомо, що менш ніж за місяць до звільнення Олегу Навальному посилили умови утримання в орловській колонії[22]. 29 червня 2018 року Олег Навальний звільнився з ІК-5 в Орловській області[23].

Восени 2018 року вийшла книга Олега Навального «Три з половиною. З арештантською повагою і братнім теплом» за мотивами відбутого ув'язнення в колонії.[24][25][26]

9 квітня 2019 року ЄСПЛ визнав політичним домашній арешт Навального і зобов'язав російську владу виплатити опозиціонеру Олексію Навальному €20 тис. як компенсацію моральної шкоди і €2,6 тис. як компенсацію судових витрат.[27][28][29][30][31]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Catalog of the German National Library
  2. ↑ Czech National Authority Database
  3. ↑ Freiheit sieht anders aus: Putin-Kritiker Nawalny verurteilt // Süddeutsche Zeitung — M: Süddeutscher Verlag, 2014. — ISSN 0174-4917
  4. ↑ (рос.)Алексей Навальный. Правила жизни [Архівовано 20 липня 2012 у Archive.is].
  5. ↑ (рос.) Чернобыльское детство Алексея Навального. Оппозиционер привозит близким в Украину конфеты и доллары, и посещает могилу деда. Репортаж «Вестей» из Залесья | Страна | Вести [Архівовано 26 травня 2019 у Wayback Machine.]
  6. ↑ (рос.) Враг № 1. Интервью с матерью Алексея Навального, «New Times», № 14-15 (283), 22.04.2013. [Архівовано 7 березня 2021 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Ъ-Газета — Братьям Навальным уполовинили ущерб. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  8. ↑ Апелляционный суд отменил компенсацию Олегу Навальному от ФСИН. https://meduza.io. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  9. ↑ Орловский облсуд отменил денежную компенсацию Олегу Навальному от ФСИН. NEWSru.com. 31 січня 2019. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 1 лютого 2019.
  10. ↑ Deutsche Welle (www.dw.com). Суд счел законным продление испытательного срока Алексею Навальному | DW | 29.08.2017. DW.COM (ru-RU) . Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 19 січня 2021.
  11. ↑ App. No. 101/15. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 7 лютого 2021. [Архівовано 8 листопада 2018 у Wayback Machine.] — NAVALNYYE v. RUSSIA(англ.)
  12. ↑ Елена Мухаметшина (15 березня 2016). Европейский суд коммуницировал жалобу братьев Навальных на дело «Ив Роше». Ведомости. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 16 березня 2017.
  13. ↑ Ведомости (17 жовтня 2017). ЕСПЧ присудил братьям Навальным компенсации за дело «Ив Роше». Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 17 жовтня 2017.
  14. ↑ ЕСПЧ: Алексея и Олега Навальных несправедливо осудили по делу «Ив Роше» — Meduza. Meduza (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 17 жовтня 2017.
  15. ↑ European Court of Human Rights (17 жовтня 2017). Постановление ЕСПЧ по делу Ив Роше. HUDOC - European Court of Human Rights. hudoc.echr.coe.int. Архів оригіналу за 7 листопада 2015. Процитовано 17 жовтня 2017.
  16. ↑ Deutsche Welle (www.dw.com). Почему ЕСПЧ не назвал дело Навального политическим | Европа и европейцы: новости и аналитика | DW | 17.10.2017 (рос.). DW.COM. Процитовано 18 жовтня 2017.
  17. ↑ Перевод с английского языка Г.А. Николаева. Перевод постановления по делу "НАВАЛЬНЫЕ (NAVALNYYE) ПРОТИВ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ (Жалоба N 101/15)". Консультант Плюс (рос.). Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  18. ↑ Верховный суд отказался отменять приговор по делу «Ив Роше». Meduza. Архів оригіналу за 25 квітня 2018. Процитовано 25 квітня 2018.
  19. ↑ «Дело Ив Роше». ВС против ЕСПЧ. zona.media. Медиазона. 25 квітня 2018. Процитовано 2021-2-2.[недоступне посилання]
  20. ↑ Государство заплатило Навальному 4 млн руб. компенсации. ПРАВО.Ru (рос.). Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 3 серпня 2018.
  21. ↑ Диктатура тапок. Олег Навальный рассказывает о тюрьме (англ.). Медиазона. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 12 липня 2018.
  22. ↑ Олегу Навальному ужесточили условия содержания в орловской колонии менее чем за месяц до освобождения (рос.). Эхо Москвы. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 9 червня 2018.
  23. ↑ Олег Навальный освободился из колонии: Следствие и суд: Силовые структуры: Lenta.ru
  24. ↑ Слова заключения // Коммерсантъ. Архівовано з джерела 2 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  25. ↑ Оппозиционеры Удальцов и Гудков заинтересовались книгой брата Навального. Daily Storm (рос.). 16 жовтня 2018. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
  26. ↑ Олег Навальный написал книгу о своем заключении. Почитайте отрывок. Афиша (рос.). Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 16 жовтня 2018.
  27. ↑ ЕСПЧ назвал незаконным домашний арест Алексея Навального в рамках дела "Ив Роше" (рос.). ТАСС. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 9 квітня 2019.
  28. ↑ ЕСПЧ присудил Навальному больше €22 000 из-за домашнего ареста по делу «Ив Роше». forbes.ru. 09.04.2019. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  29. ↑ ЕСПЧ обязал Россию выплатить Навальному €20 тыс. rbc.ru. 9.04.2019. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 7 лютого 2021.
  30. ↑ ЕСПЧ присудил Навальному компенсацию за домашний арест. rosbalt.ru. 9.04.2019. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
  31. ↑ ЕСПЧ признал домашний арест Навального политически мотивированным. bbc.com. 9.04.2021. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 7 лютого 2021.
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Навальний_Олег_Анатолійович&oldid=42049325