Нара Леан
| Нара Леан | |
|---|---|
| Nara Leão | |
 | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | порт. Nara Lofego Leão |
| Дата народження | 19 січня 1942 |
| Місце народження | Віторія, Еспіриту-Санту, Бразилія |
| Дата смерті | 7 червня 1989 (47 років) |
| Місце смерті | Ріо-де-Жанейро, Бразилія |
| Причина смерті | пухлина головного мозку |
| Роки активності | 1964 — 1989 |
| Громадянство |
 Бразилія |
| Професія | співачка |
| Освіта | Папський католицький університет Ріо-де-Жанейроd |
| Співацький голос | ліричне мецо-сопрано |
| Інструменти | вокал, гітара |
| Жанр | |
| Псевдоніми | Муза босанови / Musa da Bossa Nova |
| Співпраця |
|
| Лейбл | |
| Діти | Isabel Dieguesd |
| Офіційний сайт | |
 Файли у Вікісховищі | |
Нара Леан (порт. Nara Lofego Leão, 19 січня 1942 — 7 червня 1989) — відома бразильська співачка босанови, MPB й самби.[1]
Народилася у Віторії, штат Еспіриту-Санту, Бразилія. В 12 років батько подарував їй гітару і вона почала брати уроки гри у популярного виконавця-гітариста Патрісіу Тейшейри, а згодом — у гітарній академії Роберту Менескаля і Карлуса Ліри. З 1957 року в квартирі її батьків починає збиратися група молодих музикантів, майбутніх виконавців босанови. [2] 13 листопада 1959 року дебютувала як співачка на шоу, присвяченому босанові, з піснями Вибач, якщо пізно (порт. Se é tarde me perdoa) та Кінець ночі (порт. Fim de noite).[3]
В березні 1963 року в нічному клубі Au bien Нара вперше виступила як професійна співачка, разом з Карлусом Лірой і Вінісіусом ді Морайсом в створеному цими двома шоу Бідна багата дівчинка порт. Pobre Menina Rica[4], взяла участь у записі двох пісень з альбому Карлуса Ліра Depois Do Carnaval, а в листопаді того ж року записала на студії Elenco свій перший альбом.[5] Альбом був відходом від босанови і започаткував новий репертуар із самба-композицій Карлуса Ліри, Вінісіуса ді Морайса і Бадена Павелла.[1] 1964 року Нара підписала контракт з Philips на запис нового диска, виступала з концертами в Сан-Паулу і бразильських містах Півночі, де познайомилась із творчістю Марії Бетанії, Каэтану Велозу і Жільберту Жиля, брала участь у міжнародному турі до Франції і Японії із Сержіо Мендесом.[1]
Взяла участь у політичному шоу Думка (порт. Opinião), що містило критику тогочасної бразильської військової диктатури.[6] В жовтні того ж року в часописі «Факти і Фото» (порт. Fatos e Fotos) Нара робить гучну заяву про повний і остаточний розрив з босановою та її творцями.[1][3]
В середині шістдесятих брала активну участь у телевізійній програмі O Fino da Bossa разом з Еліс Режиною і Жаїром Родрігесом[7], до яких згодом приєдналися Шику Буаркі, Жілберту Жиль, Каетану Велозу, Еду Лобу, Том Жобім і Вінісіус ді Морайс.[1] 1966 року Леан записала пісню Шику Буаркі A Banda[8] і того ж року дала агресивне інтерв'ю газеті Diário de Notícias, в якому знущалась з диктаторського уряду і засуджувала некомпетентність військових. [3] Ці заяви призвели до визнання її елементом, небезпечним для режиму.[1] 1968 року вона із Велозу, Жилем, Гал Коста та іншими приєдналася до руху Тропікалія і записала ще один альбом, покинула телевізійне шоу через розбіжності з продюсерами і тимчасово переїхала до Франції.[1]
Несподівано повернулася до босанови, записавши 1971 року подвійний альбом Dez anos depois здебільшого з композиціями Жобіма: перша платівка альбому записана в Парижі, друга — вже після повернення на батьківщину. Згодом зіграла у фільмі Коли приходить карнавал (порт. Quando o carnaval chegar) режисера Карлуса Дієгіса (її чоловіка), в якому також брали участь Шику Буаркі і Марія Бетанія.[9] На деякий час вона вирішила залишити музику, зосередившись на академічних дослідженнях психології, але знов повернулася до студії наприкінці сімдесятих, аби записати Meus amigos são um barato, за участю, в тому числі, Тома Жобіма, Карлуса Ліри, Еду Лобу, Шику Буаркі, Каетану Велозу, Жілберту Жиля, Роберту Менескаля.[1]
Діагностована пухлина мозку подвоїла її зусилля, до 1988 року Нара записала ще 11 платівок.
Померла Нара Леан в Ріо-де-Жанейро 7 червня 1989 року.[1]
Дискографія[ред. | ред. код]
- 1964 — Nara — Elenco
- 1964 — Opinião de Nara — Philips
- 1965 — O Canto Livre de Nara — Philips
- 1965 — 5 na Bossa — з Еду Лобу та Tamba Trio — Philips
- 1966 — Nara Pede Passagem — Philips
- 1966 — Manhã de Liberdade — Philips
- 1967 — Vento de Maio — Philips
- 1967 — Nara — Philips
- 1968 — Nara — Philips
- 1969 — Coisa do Mundo — Philips
- 1971 — Dez Años Depois — Polydor
- 1974 — Meu Primeiro Amor — Philips
- 1977 — Os Meus Amigos são um Barato — з Жілберто Жилем, Каетану Велозу, Еду Лобу, Шику Буаркі, Роберту Менескалем, Карлусом Ліра, Томом Жобімом та ін. — Philips
- 1978 — E que tudo mais vá pro inferno — Philips
- 1979 — Nara Canta en Castellano — Philips
- 1980 — Com Açúcar Com Afeto — Philips
- 1981 — Romance Popular — з Раймудо Фагнером — Philips
- 1982 — Nasci Para Bailar — Philips
- 1983 — Meu Samba Encabulado — Philips
- 1984 — Abraços e beijinhos e carinhos sem ter fim — Philips
- 1986 — Garota de Ipanema — Philips
- 1987 — Um Cantinho, Um Violão — Philips
- 1987 — Meus Anos Dourados — Philips
- 1989 — My Foolish Heart — Philips
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к Nara Leão. Chronologia. www.naraleao.com.br (порт.). Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 2 березня 2018.
- ↑ Castro, 2003, с. 90.
- ↑ а б в Cabral, 2016.
- ↑ Castro, 2003, с. 263.
- ↑ Castro, 2003, с. 265—266.
- ↑ Castro, 2003, с. 272.
- ↑ Castro, 2003, с. 302.
- ↑ Castro, 2003, с. 319.
- ↑ Quando o Carnaval Chegar (1972) [Архівовано 9 лютого 2017 у Wayback Machine.] imdb.com
- ↑ Nara Leão. Discogragia. www.naraleao.com.br (порт.). Архів оригіналу за 7 січня 2018. Процитовано 2 березня 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Sérgio Cabral (2016). Nara Leão: uma biografia (порт.). Editora Lazuli LTDA. ISBN 8-5786-5100-6.
- Ruy Castro (2003). Bossa Nova: The Story of the Brazilian Music That Seduced the World (англ.). Chicago Review Press. ISBN 1-5565-2494-3. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018.
|
