Самба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Самба (порт. Samba) — бразильський музичний жанр, що утворився на основі африканських та європейських стилів. Самба зазвичай визнається як символ Бразилії та Карнавалу. Практично всі бразильські виконавці виконували твори цього стилю у деякий момент своєї кар'єри, а більшість інших бразильських стилів музики виникли під впливом самби. Також під музику самби виконується характерний бразильський танець із тією ж назвою — самба.

Вважається, що слово «samba» походить від назви ангольського музичного жанру ритуальної музики семба («насолода» мовою кімбундо або «шанування» мовою кіконго) та асоційованого з ним стилю танців.


Піджанри[ред.ред. код]

Звичайна самба[ред.ред. код]

Самба характеризується синкопованим ритмом 2/4 зі слабким та сильним ударами, що зазвичай виконується за допомогою сурду (басовий барабан) або тан-тану (високий ручний барабан). Іншим важливим елементом є кавакінью або каваку (cavaquinho, маленький чотириструнний інструмент, подібний до гітари, завезений португальцями, від нього походить гавайська укулеле). Кавакінью відповідає за зв'язок між ритмом і гармонією, його наявність зазвичай відрізняє самбу від м'якіших споріднених стилів, таких як боса нова (хоча деякі стилі самби також не використовують цей інструмент, наприклад багато пісень Шіку Буарке).

Пандейру (тип тамбурина) є найновішим ударним інструментом, зо використовується у самбі, із найбільш «повним» звуком. Також часто присутній ще один тип гітари, violão, його присутність в самбі популяризувало семиструнну гітару через складні контрапунктні лінії, що використовуються у жанрі на басових струнах гітар. Слова пісень самби варіюють від любовних пісень до футболу, політики та інших тем.

Відомі виконавці «звичайної самби»: Бет Карвалью, Паулінью да Віола, Зека Пагодінью, Вілсон Морейра, Тереза Крістіна і гурт Сементе.

Партіду-алту[ред.ред. код]

Партіду-альту (Partido alto) — колишній тип самби, що характеризувався дуже ударним тактом пандейру, що виконувався за допомогою удару долонею по центру інструмента[1]. Мелодія партиду-алту завжди в мажорному ключі. Зазвичай виконується за допомогою набору ударних інструментів (сурду, пандейру, тамбурин) під акомпаненемт кавакінью і violão. Зазвичай пісні поділяються на дві частини, хорову та сольну. Партідейрус, музиканти партідо-алту, часто імпрвізують зі словами, а відомі імпровізації часто роблять славу виконавців, таким як Зека Пагодінью.

Інші відомі виконавці стилю: Кандея, Жовеліна Перола Негра, гурт Фунду ді Кінтал і Безерра да Сілва.

Пагоді[ред.ред. код]

Пагоді (Pagode) — найпоширеніша в Бразилії форма самби. Вона почалася як окремий рух в 1980-их роках гуртом Фунду ді Кінтал та іншими з введенням нових інструментів, таких як тан-тан, динамічніший сурду, банжу, модифікація кавакінью і repique de mão («дзвін рук», модифікація репінікі). Зазвичай виконується одним співаком під акомпанемент кавакінью, violão і пандейру. Пагоді часто виконується на святах та неформальних зустрічах, в кафе та барах на відкритому повітрі. Слова пісень грайливі, зазвичай тематика стосується любові або веселих витівок.

Відомі виконавці цього стилю: Фанду ді Кінтал, Лесі Брандан, Жоржі Араган, Алмір Гуїнету і Зека Пагодінью.

Романтична пагоді[ред.ред. код]

Романтична пагоді (Pagode romântico) — новіша модифікація пагоді, що представляє романтичніші мелодії, часто під повільніший темп. Часто її розглядають як несерьйозну, її походження пов'язане з містом Сан-Паулу. Тут часто використовуються любовні сюжети, а спосіб співу змінився на делікатніший, сексуально привабливіший тон, хоча співаки, що виконують ці пісні, часто крім них співають і в традиційнішому стилі[2]. Стиль популярний серед представників найбідніших верств населення та інколи серед міського населення середнього класу. У 21 столітті романтична пагоді втратила популярність, хоча все ще виконується.

Відомі виконавці стилю: Exaltasamba, Raça Negra, Katinguelê, Turma do Pagode, Karametade і Kiloucura[2].

Нео-пагоді[ред.ред. код]

Це загальний термін, що охоплює різноманітні стилі, які виникли в північно-східному штаті Баїя в 1990-их роках. Ці стилі або використовують сильніші сексуально привабливі слова або дитячі тексти. Часто в цих стилях відчувається вплив Samba duro і Samba-de-roda.

Відомі виконавці: É o Tchan, Гера Самба, Harmonia do Samba, Swing e Simpatia і Terra Samba.

Самба-ді-брекі[ред.ред. код]

Самба-ді-брекі (Samba de breque) — зараз уже вимерлий стиль самби, характерною рисою якого були розмовні частини, часто діалоги. Співак мав мати чудові вокальні дані та здатність розмовляти різними голосами. Теми текстів пісень зазвичай розповідали веселі історії. Breque означає «гальмувати» старобразильським жаргоном, через часті «зупинки» в піснях.

Відомий виконавець: Морейра да Сілва.

Самба-кансан[ред.ред. код]

Самба-кансан (Samba-canção — «співоча самба») — популярна на радіо романтична та повільна версія самби, бразильський аналог популярних іспаноамериканських ритмів, таких як танго і болеро, популярних в Бразилії до 1960-их. Цій стиль також зазнав впливу американських балад періоду 1950 — 1990-их років. Тема варіюють від ліричних до трагічних.

Відомі виконавці: Анжела Марія, Maysa, Неасон Гонсалвіс, Каубі Пейшоту, Ліндомар Кастільйо, Jamelão і Агналду Райол.

Самба-енреду[ред.ред. код]

Самба-енреду (Samba-enredo) — стиль пісень, що виконується школою самби на Карнавалі в Ріо-де-Жанейро. Стиль широко відомий через туризм у місті та те, що багато гуртів сформувалися в Ріо та починали з цього стилю самби.

Самба-енреду часто виконується на радіо в період карнавалу. Зазвичай пісні стилю виконуються чоловіком-вокалістом під акомпанемент кавакінью та великої bateria (групи ударників), що створює густу складну текстуру, batucada. В ритмі підкреслюється другий удар нотами барабанів-сурду.

Під впливом стилю сформувалися багато гуртів у всьому світі, особливо на Заході. Ці гурти зазвичай не використовують вокал, фокусуючись на ударному ритмі та частих паузах. Ці групи грають весь рік, на відміну від Бразилії, де виконання пов'язане з Карнавалом.

Відомі виконавці: Негуїнью да Бейжа Флор, Jamelão, Мартінью да Віла.

Самба-ді-Гафіейра[ред.ред. код]

Самба-ді-Гафіейра (Samba de Gafieira) — живий стиль та асоційований з ним тип танцю, популярний в нічних клубах до боса нови, один з найвідоміших стилів Бразилії через популярність споріднених стилів босанова і різноманітних стилів, що поєднували цей стиль з роком. Гафіейрас — танцювальні майданчики, місця роботи танцюристів та танцювальних гуртів, де виконавці експериментували з різними стилями. Вони включали елементи стилів фреву і шору, північноамериканського свінгу, інструментальної поп-музики та вокал ери «радіо-синглів».

Відомі виконавці: Северіну Араужу, Радаміс Натталі і Zacharias.

Інші варіації[ред.ред. код]

  • Босанова (Bossa nova — «новий ритм») — фактично тип самби, що виконується з використанням джазових інструментів та співається тихішими голосами. Розвився під впливом самби-кансан, західного джазу, мексиканського болеро та іших стилів.
  • Самба-регі (Samba reggae) — новіший варіант самби, що виник в Баїї в 2001 році. Ритм зазнав впливу регі, каліпсо та іспаноамериканських мелодій.
  • Самба-ді-рода (Samba de Roda) — ритуальний танець, що зберігся в містах Баїї. Зазвичай означає самбу, що виконується в роді капоейри (рода означає коло капоейрістів, в центрі якого відбувається дія).
  • Самба-ексалтасан (Samba-exaltação — «самба збудження» — жанр, який започаткува Арі Баррозу популярною піснею «Aquarela do Brasil».

Посилання[ред.ред. код]

  1. Almeida da Anunciação, Luiz. A Percussão dos Ritmos Brasileiros - Sua Técnica e Sua Escrita - Caderno 2 - O Pandeiro Estilo Brasileiro (pt). Rio de Janeiro: EBM/Europa. с. 106. 
  2. а б «Pagode, O samba que vem do fundo do quintal». Архів оригіналу за 2012-06-08. Процитовано 2008-08-23. 

Література та ресурси Інтернету[ред.ред. код]


музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.