Новаченко Микола Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Новаченко Микола Петрович
Народився17 (29) грудня 1898
Буринь, Путивльський повіт, Курська губернія, Російська імперія
Помер1966
Харків, Українська РСР, СРСР
ПохованняМіське кладовище № 2
Діяльністьнауковець, викладач університету
Alma materХарківський національний медичний університет
ЗакладДержавна установа "Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка Національної академії медичних наук України"
Посададиректор і депутат Верховної Ради УРСР[d]
Вчене званнячлен-кореспондент
Нагороди
орден Леніна орден «Знак Пошани»
заслужений діяч науки і техніки Української РСР

Мико́ла Петро́вич Новаче́нко (5 (17) грудня 1898(18981217), село Буринь Курської губернії, нині місто Сумської області — 1966, Харків) — український ортопед-травматолог. Член-кореспондент Академії медичних наук СРСР (1957). Заслужений діяч науки УРСР (1952). Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

1922 року закінчив Харківський медичний інститут.

У 1922—1966 роках працював в Українському науково-дослідному інституті протезування, ортопедії та травматології (від 1940 року — імені професора Михайла Ситенка). Спочатку очолював один із відділів інституту, був заступником директора із наукової і лікувальної частин, а від 1940 (за іншими даними — 1943) року директор цього НДІ (очолив інститут після смерті Михайла Ситенка). Під час німецько-радянської війни працював головним хірургом ряду військових госпіталів і з'єднань.

В Українському науково-дослідному інституті протезування, ортопедії та травматології було удосконалено методику функціонального лікування переломів кісток. Цю велику працю узагальнено в монографії Михайла Новаченка та Фаїни Ельяшберг «Постійне витягнення» («Постоянное вытяжение»; три видання — 1940, 1960, 1972). Широко відомі відновні операції на опорно-руховому апараті за Новаченком, кісткова пластика.

Велика заслуга Новаченка в тому, що він зумів зберегти традиції Михайла Ситенка, збагатити їх і передати своїм учням — Олексієві Коржу, Віктору Трубникову, Миколі Хвисюку, Олексієві Скобліну, Юрію Колонтаю, Борисові Гавриленку, Тимофієві Ревенку.

У 1947—1966 роках був головою правління Українського наукового товариства ортопедів і травматологів. Був головним редактором журналу «Ортопедия, травматология и протезирование».[1] [2]

Був членом КПРС (від 1946 року). Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Делегат XVI і XVII з'їздів Комуністичної партії України.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Праці Новаченка присвячено вивченню регенерації кісткової тканини в умовах експерименту, питанням лікування переломів кісток, протезування тощо. Запропонував низку ефективних кістковопластичних операцій, низку апаратів.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджено двома орденами Леніна, іншими орденами, медалями.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Ортопедія(рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Новаченко Микола Петрович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 11 листопада 2021.
  2. Корж, М. О.; Шевченко, С. Д. (2017). Микола Петрович Новаченко - велике бачиться здалеку (1898-1966 рр.). Ортопедия, Травматология И Протезирование. № 2 (607). doi:10.15674/0030-598720172105-109. ISSN 0030-5987. Процитовано 11 листопада 2021.