Нікола Аббаньяно
| Нікола Аббаньяно | |
|---|---|
| італ. Nicola Abbagnano | |
.png) | |
| Народився |
15 липня 1901[1][2][…] Салерно, Кампанія, Італія[4] |
| Помер |
9 вересня 1990[1][3][…] (89 років) Мілан, Італія[4] |
| Країна |
.svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | філософ, письменник, викладач університету |
| Alma mater | Неапольський університет імені Федеріко II |
| Галузь | філософія |
| Заклад | Туринський університет |
| Членство | Туринська академія наук[4] |
| У шлюбі з | Marian Taylor Abbagnanod[6] |
 Нікола Аббаньяно у Вікісховищі | |
Ніко́ла Аббанья́но (італ. Nicola Abbagnano, 15 липня 1901, Салерно — 9 вересня 1990, Мілан) — італійський філософ-екзистенціаліст, професор Туринського університету, основоположник концепції «позитивного екзистенціалізму».
Розмірковуючи над проблемами екзистенціалізму, Аббаньяно прийшов до заперечення автономної діалектики думки, припускаючи існування прихованої сили, яка панує над нею. Думка у нього виступає як символ рухів, протиріч, ситуації самого життя. Як символ не є самодостатнім, а черпає свою цінність і значення того, що висловлює думка, так і думка, представлена на рівні логічності, не може бути абсолютно чистою, автономною. Наприклад, він писав: «Якщо серце має доводи, які не розуміє розум, значить, треба знайти розум, який би використовував, як свої, доводи серця». Саме екзистенціалізм, на його думку, усуває відчуженість між думкою і життям. Однак у Аббальяно було своє розуміння екзистенціалізму, оскільки він традиційний залишив людину на погибель, не залишивши їй засіб, інструмент, який би міг протистояти непевності людських починань, дозволити дивитися у майбутнє з розумною, хоча і обачною вірою. Негатив традиційного екзистенціалізму він бачив у визначенні існуючого ні чим іншим, як можливістю, і пропонував шлях, який би розглядав можливість як пошук, спрямований на встановлення меж і умов самої можливості. Такою формулою «можливість можливості» він намагався створити оптимістичний варіант екзистенціалізму. У тому і є суть введеного ним поняття «позитивного екзистенціалізму», що він розкриває перед людиною безмежний небокрай можливостей.
Джерела[ред. | ред. код]
- Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики: Словник. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416 с. [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] ISBN 978-966-485-156-2
- Філософський енциклопедичний словник /В.І.Шинкарук та ін. ; НАН України, Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди. К. : Абрис, 2002. 742 с ISBN 966-531-128-X
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Эфиров С. А. Аббаньяно Никола // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969. — Т. 1 : А — Ангоб. — С. 13.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б в www.accademiadellescienze.it
- ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ https://www.museotorino.it/view/s/a1634040a5294a5fb54a3f6732408f98
Посилання[ред. | ред. код]
- Аббаньяно, Нікола [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
