Оболдіна Інга Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оболдіна Інга Петрівна
Оболдина Инга Петровна
Ім'я при народженніГудимова Инга Петровна
Народилася23 грудня 1968(1968-12-23) (55 років)
Киштим, Челябінська область, РРФСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР → Росія Росія
Діяльністьакторка, театральна режисерка
Alma materРосійський університет театрального мистецтва і Челябінський державний інститут культуриd
Роки діяльності1996 — тепер. час
IMDbnm1320210
Нагороди та премії
CMNS: Оболдіна Інга Петрівна у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стрєлков.

Інга Петрівна Гудімова, у шлюбі Стрєлкова, псевдонім Оболдіна — російська акторка театру і кіно, театральна режисерка, педагог, сценаристка. Заслужена артистка Російської Федерації (2011)[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 23 грудня 1968(19681223) р. у м. Киштим в сім'ї інженерів. Після закінчення школи вступила на режисерський факультет Челябінського інституту культури і мистецтва. Будучи студенткою, захопилася акторською майстерністю, одружилася з однокурсником Гарольдом Стрєлковом (взяла подвійне прізвище Стрєлкова-Оболдіна). Після закінчення інституту (з червоним дипломом), два роки викладала в цьому ж закладі на кафедрі сценічної мови.

Через два роки з чоловіком переїхала до Москви, де вступила на акторський факультет (рос.)ГИТИС (нині — Російський інститут театрального мистецтва) (майстерня професора Петра Фоменка) та закінчила у 1997 році.

З 1996 року — акторка «СтрєлкоVТеатру» в Москві, заснованого режисером Гарольдом Стрєлковим.

У 1999—2004 рр. — ведуча акторка Московського драматичного театру «АпАРТе».

У 2003 році зіграла Варю (прийомну дочку поміщиці Раневської) в спектаклі «Вишневий сад» (за однойменною п'єсою А.П. Чехова) режисера Еймунтаса Някрошюса (спільний проєкт московського Фонду К.С. Станіславського і Вільнюського театру «Meno Fortas»)[2].

Грає в спектаклях московських театрів «Практика», Театру Антона Чехова, державного драматичного Театру «Притулок комедіанта» (Санкт-Петербург) та ряді інших.

У 1998 році дебютувала у кінематографі в телесеріалі «Самозванці» (реж. К. Худяков).

Зіграла понад 60 ролей в кіно і серіалах. Знялася у ряді українських картин.

Яскрава характерна і комедійна акторка.

Лауреатка російських театральних і кінофестивалів[3].

Фестивалі і премії

[ред. | ред. код]
  • 1996 — Лауреатка фестивалю «Московські дебюти» в номінації «Найкраща жіноча роль» (спектакль «Сахалінська дружина»)
  • 2001 — Лауреатка Першого Міжнародного фестивалю «Нова драма» в номінації «Найкраща жіноча роль» («Начиталася!..», 2001)
  • 2003 — Лауреатка Міжнародної Премії Станіславського в номінації «Найкраща жіноча роль» — театральний сезон 2002—2003 рр. («Вишневий сад», 2003)[4]
  • 2003 — Лауреатка премії журналу «Креатив» в номінації «Креативна актриса року» («Вишневий сад», 2003)
  • 2004 — Лауреатка фестивалю камерних вистав «Золотий вік» («Фантазії Івана Петровича», 2004)
  • 2004 — Лауреатка премії «Тріумф»
  • 2004 — МТКФ «Разом»: Приз за найкращий жіночий ансамбль («Діти Арбата», 2004)
  • 2009 — Всеросійський Шукшинський кінофестиваль на Алтаї: Диплом «За найкращу жіночу роль» («Голубка», 2008)
  • 2012 — III Міжнародний фестиваль туристичного кіно «Побачення з Росією» в містах Верхотур'є і Кам'янськ-Уральському: Приз в номінації «Найкращий ігровий фільм про туризм» (за роль у фільмі «Голубка», 2008)
  • 2017 — 28 Відкритий російський кінофестиваль «Кінотавр» (Сочі): Приз за найкращу жіночу роль («Пали!», 2017)[5] та ін.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Акторські роботи

[ред. | ред. код]

Озвучування

[ред. | ред. код]
  • «Повернення Маргарити Барської» (2010, док. фільм; читає текст)

Сценаристка

[ред. | ред. код]
  • «Мот Не» (2017, у співавт.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ [Указ Президента Российской Федерации Д. Медведева от 8 февраля 2011 года № 157 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» (рос.). Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 27 січня 2018. Указ Президента Российской Федерации Д. Медведева от 8 февраля 2011 года № 157 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» (рос.)]
  2. ↑ [Вишневый сад. Постановка Эймунтаса Някрошюса. Пресса о спектакле (Коммерсант, 11 июля 2003 года) (рос.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 січня 2018. Вишневый сад. Постановка Эймунтаса Някрошюса. Пресса о спектакле (Коммерсант, 11 июля 2003 года) (рос.)]
  3. ↑ [Інга Оболдіна на peoples.ru (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018. Інга Оболдіна на peoples.ru (рос.)]
  4. ↑ [Міжнародний театральний фестиваль «Сезон Станіславського». Лауреати премії К. С. Станіславського. Театральний сезон 2002—2003 (рос.). Архів оригіналу за 20 квітня 2017. Процитовано 27 січня 2018. Міжнародний театральний фестиваль «Сезон Станіславського». Лауреати премії К. С. Станіславського. Театральний сезон 2002—2003 (рос.)]
  5. ↑ Призеры 28 Открытого Российского кинофестиваля «Кинотавр» (2017) (рос.). Архів оригіналу за 29 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  6. ↑ [Кінопремія «Ніка» за 2006 рік: Номінанти та переможці (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 27 січня 2018. Кінопремія «Ніка» за 2006 рік: Номінанти та переможці (рос.)]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Оболдіна_Інга_Петрівна