Озера Нової Зеландії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Озеро Таупо, найбільше озеро

Озера Нової Зеландії — в країні є 3820 озер, площа поверхні яких перевищує один гектар. Багато озер центральної частини Північного острова є озерами кратерів вулканічного походження. Більшість озер в районі Південних Альп були утворені льодовиками. Штучні озера, створені як водосховища гідроелектростанцій, поширені в Південному Кентербері, Центральному Отаго та вздовж річки Ваїкато[1].

Статистика

[ред. | ред. код]
Озеро Клірвотер, регіон Кентербері
Озеро Маріан в Національному парку Фіордланд
Озеро Гавеа
Озеро Поака, регіон Кентербері
Озеро Ванака
Озеро Вакатіпу з пагорба Квінстауна
Найбільше озеро:
Найглибше озеро:
Існує:
  • 41 озеро з площею поверхні понад 10 км2 (1000 га)
  • 229 озер з площею понад 0,5 км2 (50 га)
  • 3820 озер з площею понад 0,01 км2 (1 га)

Забруднення

[ред. | ред. код]

Індекс трофічного рівня[en] використовується як показник рівня забруднення озер в Новій Зеландії.

На підставі моніторингу 134 озер підраховано, що одна третина озер Нової Зеландії має високий рівень поживних речовин, тобто погану якість води[2].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Nathan, Simon. Types of lake. Te Ara — the Encyclopedia of New Zealand. Оновлено 24 вересня 2007. Процитовано 12 липня 2021
  2. New Zealand Ministry for the Environment [Архівовано 22 травня 2010 у Wayback Machine.] — Індекс трофічного рівня озер

Література

[ред. | ред. код]
  • McGeorge, Pamela (2007). A land of water : rivers & lakes of New Zealand. Auckland, NZ: David Batement. ISBN 978-1-86953-616-9.
  • Verburg, P.; Hamill, K.; Unwin, M.; Abell, J. (August 2010). Lake water quality in New Zealand 2010: Status and trends (PDF). Hamilton: National Institute of Water & Atmospheric Research Ltd. Архів оригіналу (PDF) за 26 грудня 2010.
  • Hamill, Keith (Листопад 2006). Snapshot of Lake Water Quality in New Zealand (PDF). ME 776. Ministry for the Environment. ISBN 0-478-30107-3. Архів оригіналу (PDF) за 23 травня 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]