Координати: 50°20′4″ пн. ш. 29°28′24″ сх. д. / 50.33444° пн. ш. 29.47333° сх. д. / 50.33444; 29.47333
Очікує на перевірку

Осівці (Житомирський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Осівці
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Брусилівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18040050230050676
Основні дані
Перша згадка 1542
Населення 686
Площа 25,148 км²
Густота населення 27,2 осіб/км²
Поштовий індекс 12606
Телефонний код +380 4162
Географічні дані
Географічні координати 50°20′4″ пн. ш. 29°28′24″ сх. д. / 50.33444° пн. ш. 29.47333° сх. д. / 50.33444; 29.47333
Середня висота
над рівнем моря
184 м
Водойми р. Урочище Болотне
Місцева влада
Адреса ради 12601, Житомирська обл., Брусилівський р-н, смт. Брусилів, вул. Митрополита Іларіона, буд. 50
Сільський голова Ольга Петрівна Снігурець
Карта
Осівці. Карта розташування: Україна
Осівці
Осівці
Осівці. Карта розташування: Житомирська область
Осівці
Осівці
Мапа
Мапа

CMNS: Осівці у Вікісховищі

Осі́вці — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 684 осіб.

Географія

[ред. | ред. код]

Біля села протікає річка Урочище Болотне, ліва притока Здвижу.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша згадка про село датується 1542 роком. Від назви села походить прізвище панів — Осовецькі. У XVII столітті село належало до Брусилівського маєтку.

У 1636 році села Осівці, Озеряни, Карабачин, Костовці належали Андрію Соколовському.

У 1818 році в селі під керівництвом священика Миколи Рогуцького збудовано кам'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці.

У 1820 році Осівці розділили на 7 частин.

У 1864 році тут було 4 власники, а саме: Іполит і Сигізмунд Крижановські — 1995 десятин, і 253 ревізькі душ; Йосиф та Фекла Радзіковські — 440 десятин і 71 ревізьку душу; Іван Курманович — 334 десятини і 36 ревізьких душ; Варфоломій та Ілля Курмановичі — 173 десятини і 13 ревізьких душ. У плані присадибних земель селян частини Крижановських зазначається, що у 1864 році 24 селяни мали 31 десятину землі з яких Семен Якута — 3 десятини, Герасимчук — 2 десятини, Боженки, Губерначуки, Гончаруки, Волощуки, Фещенки, Шамраї, Кушніри, Топоренки та інші — по 1 десятин.

В 1918 році в селі захопили владу представники «совітів».

Під окупацією нацистів село знаходилося з 10 липня 1941 по 26 грудня 1943 року. До Німеччини на роботи вивезено 123 особи, закатовано 17 чоловік.

Інколи, у пошуках провіанту, до села навертали німецькі тилові команди. За найменший прояв непокори — розстріл. Так, у березні 1942 року заарештували за доносом і відправили в райцентр трьох осівецьких голів колгоспів, де їх було страчено: Митрофана Сидоренка, Олександра Чередниченка та Олександра Марчука.

В другій світовій воювало 123 осівчан, 69 з них загинули.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Кількість Відсоток
українська 675 98.68%
російська 5 0.73%
румунська 4 0.59%
Усього 684 100%

Відомі жителі та вихідці села

[ред. | ред. код]
  • Микола Рогуцький — священик, в 1818 році побудував кам'яну церкву;
  • Митрофан Сидоренко, Олександр Чередниченко, Олександр Марчук — голови колгоспів, які загинули в 1942 році;
  • Кармалюк Павло Петрович (1908—1986) — український оперний співак
  • Мартиненко Петро Федорович (1936—2013) — український юрист, суддя Конституційного суду України.
  • Губерначук Станіслав Сергійович (1938) — філолог, письменник, журналіст, редактор, краєзнавець, громадський діяч

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних